Тип запорожця. Віньєтка: Місце колишньої Чортомлицькій Січі, на річці Чортомлик, що впадає в Дніпро

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Хведір Безрідний
Запис, ймовірно, 1873 р


1 Ой по потребі, по потребі барзе царській,
До там-то много війська, гей, поважено
Да через мечу положено,
Да й ні єдиного тіла казацького молодецького

5 Живого не оставлено.
Тільки поміждо тим трупом Хведор бездольний,
Посічений да порубаний,
Да й на рани смертельниї не змагає;
А коло його джура Ярема, гей, промешкає!

10 До Хведор бездольний, безродний, гей,
Промовляє словами
Да обіллється горко сльозами:
«Гей, джуро Яремо,
До дарую я тобі по смерті своєї




15 Коня вороного,
Ей, а другого білогривого,
I тягеля червони!,
Од піл до коміра золотом гаптовані,
І шаблю булатную,

20 Пищаль семип’ядную!
Ой да добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да передо мною повертай,
Да нехай я буду знати,

25 Ай чи удобен ти будеш проміждо козаками пробувати».
До джура Ярема, ой да добре дбає,
Да на коня сідає,
Ой да перед ним повертає.
До Хведор бездольний, безродний,

30 Ей, да промовляє словами,
Да обіллється горко сльозами:
«Ой да благодарю ж тебе, господа милосердного,
Ой, що не ледай кому,
Гей, моя худоба буде доставати —

35 До він буде за мене господа милосердного прохати.
Ей, джуро Яремо,
Да добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да їдь понад лугом Базалугом ,

40 Та понад Дніпром-Славутою.
До як ушкала гудуть, ей,— до ти схоронися,
А як лебеді ячать, ей, — до ти озовися,
А як козаки йдуть Дніпром-Славутою —
Ой до ти об’явися

45 Да шличок на копію іскладай,
Ой да сам низенько укланяй
Наперед господу богу,
І батькові кошовому,
Отаману войськовому,
50 І всьому товариству кревному, сердешному».
Ой добре же то він дбає,
Ой да на коня сідає
Да понад лугом Базалугом проїжджає,
Понад Дніпром-Славутою,

55 Ей, да козаків стрічає,
Да шличок на копію складає,
А сам низько укланяє

Наперед батькові кошовому,
Отаману войськовому,

60 І всьому товариству кревному й сердешному.
До-то батько кошовий,
Отаман войськовий,
Промовляє словами:
«Ей, джуро Яремо!

65 Да не своїми ж ти кіньми гуляєш,
І не свої тягеля червониї,
Од піл до коміра золотом гаптовані,
І не свою шаблю булатную,
Не свою пищаль семип’ядну маєш.

70 А десь ти свого пана убив, або істребив,
Або ж ти молодого душі ізбавив».
«Ой, батьку кошовий,
Отамане войськовий,
Я свого пана ані вбив, ні стребив,

75 Ані молодого душі я не збавив —
А мій пан лежить у лузі, в Базалузі
Постріляний да порубаний,
І на рани смертельні не змагає.
Да прошу я вас всенижающе
80 У луг База луг прибувати,
Ой да тіло козацьке молодецькеє поховати,
Да звіру-птиці на поталу не дати!»
До-то батько кошовий,
Отаман войськовий,
85 Да добре він дбав,
Да в суботу із семисот п’ятдесят козаків вибирав,
Да в суботу проти неділі,
У четвертій полуношній годині,
У луг Б аза луг козаків висилав.
90 Ой до вони прибували
Да тіло козацькеє знаходжали,
На червону китайку клали,
Тіло козацьке молодецьке обмивали,
А шаблями суходол копали,

95 А шапками да приполами перст носили,
Да високу могилу висипали
І прапірок у головах, ей, устромили,
Да премудрому лицарю славу учинили.
А тим його поминали,


100 Що в себе мали —
Цвіленькими войськовими сухарями!
Услиши, господи, у просьбах, у молитвах
Люду царському,
Народу християнському

105 І всім головам слухащим,
Вот на многиї літа
До конця віка,
До конця віка!


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан