Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат

Запис 1876 р.

1 Ой у святую неділеньку барзе рано-пораненько,
То не сива зозуля закувала,
Не дрібная птиця у бору защебетала,—
Як сестра до брата листи писала
5 Та в чужі далекі города засилала,
Та свого брата рідненького у гості прохала,
Та його і благала:
«Братіку мій рідненький,
Як голубоньку сивенький!

10 То прошу я тебе, прибудь ти до мене,
Созвідай мене на чужій чужині
При бідній годині,
При нещасливій моїй злій хуртовині.
Що я-то, братіку, на чужій чужині проживаю,

15 Велике горювання всегда собі принімаю,
Що я-то, братіку, на чужій чужині завдовіла,
Своїми діточками маленькими осиротіла».
То брат теє зачуває,
До сестри словами промовляє:

20 «Рад би я, сестро, к тобі прибути,
Тебе созвідати,
Так не могу за бистрими водами,
За широкими степами
І за дальніми далекими сторонами,

25 І за темними високими лугами».
То сестра теє зачуває,
До братіка словами промовляє:
«Братіку мій рідненький,
Як голубонько сивенький!
30 Через бистрії води білим лебедоньком перепливи,
А через широкі степи малим-невеликим перепілоньком
перебіжи,
Через дальні далекії сторони, через темні високі луги ясним
соколом перелети,
А на моє подвір’я сизокрилим голубком упади
І жалібненько загуди,—

35 Серцю печаль-тугу мою розділи.
Що вже ж то, братіку, ідеть христове пресвітле воскресеніе:
Людям радость,—


Мені смутость.
Що люди-то на празник до божого дому йдуть,

40 Як бджоли гудуть,
А з божого дому виходжають,
Як мак процвітають;
Пола із полою ісходжае
І брат із сестрою з празником поздоровляє,

45 А на мене бездольну ніхто й не погляне,—
Будто нас, братіку, ніхто й родом не знає.
Що як ми в свого отця й матки проживали,—
Як у нашого отця й матки пили й гуляли,—
Ні світ, ні зоря на добридень давали,

50 3 празником поздоровляли,
На хліб і на сіль зазивали,
А як пришибла, братіку, мене нещасна хуртовина,
То тоді одреклися куми й побратими,
І всякая названая сердешная родина!

55 Трудно-то, братіку, рибі без води пробувати,
І звірю-птиці без ліса в чистім полі гуляти,
А іще трудніше, тяжче й важче бездольному та безродному
чоловікові
На чужій Україні без родини кревної й сердешної проживати!»
Вислухай, господи, у просьбах,

60 У нещетних молитвах.
Дай, боже, миру царському,
Народу християнському
На многая літа,
До конця віка.