Гетьман Петро Конашевіч Сагайдачний. Віньєтка: Одна з перемог над турками під Хотином.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат
Запис 17 червня 1901 р.



1 Як у святу неділю рано на зорі пораненьку
То ж то не сива зозуля закукувала
I не дробна пташка в зеленому саду щебетала,—
Як то сестра до брата з чужої сторони,

5 У далекі городи часто пісьма писала,
Поклони посилала, братіка до себе рідненького,
Як голубонька сивенького, у гості прохала та благала:
«Братіку мій рідненький, як голубоньку сивенький!
Прибудь же ти до мене і зозвідай мене

10 На чужій чужині Україні
При бідній, при нещасній хуртовині,
Чи я живу, чи я проживаю?
Я велике горюваніе собі найбільше вже принімаю».
То брат зачуває, назад пісьма відсилає,

15 Словами промовляє: «Сестро моя!
Рад же я до тебе прибувати,
То не знаю, где тебе шукати і питати,
Що ти живеш за темними, за високими лісами,
За бистрими глибокими ріками,

20 За великими городами.
Нехай я буду тоді до тебе в гості прибувати,
Як будуть на білому камені цвіти процвітати».
То сестра зачуває,
Словами промовляє,

25 Сльозами обливає:
«Ех, братіку, якби ти добре учинив,
Через темні високі ліси
Хоч ясним соколом перелетів,
Через бистриї глибокі ріки
30 Хоч білим лебедоньком переплив,
Через великі городи
Хоч сивим голубоньком перелинув,—
Я на чужій чужині заудовіла,
Із маленькими дітками осиротіла.
35 Як-то, мій братіку, тяжко та важко:
На святий-то день на Великдень,
Лібо на которий роковий молебний празник,
Що люди до церкви ідуть,
Як бджілки гудуть,


40 А з церкви ідуть, як маків цвіт процвітає,
Плече з плечем черкається.
Що другі браття із сестрами встрічаються,
Одно другого здоров’я питає
І з празником поздоровляє,

45 А я стою, як сирота,
Ніхто ж мене не привітає
І на добре здоров’я не спитає,
Як будто воно мене уже і не знає.
Як була я, братіку мій, при добрій хуртовині,

50 Тоді і куми-побратими
Ще й ні світ, а ще тьма,
То вже в хату й вступали
І добрим здоров’ям навіщали,
Кумами, сватами і братами рідними називали.

55 Як прийшла лиха-недобра хуртовина,
Одреклась тоді вся названа родина.
Тільки я, мій братіку, піду до святої церкви,
Богу помолюся, на святості подивлюся:
То ж у мене отець і матуся;

60 Вийду за ворота, не раз і не два
Дрібними сльозами обіллюся,
Ще до неба — високо, і в землю — глибоко,
А в свою сторону до родини—далеко».
Даруй же, боже, миру царському

65 І всему миру на здравіє, на многая лета.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан