Зіновій Богдан Хмельницький, (по гравюрі Hondius. Haga, Bafavus, 1651 г.). Віньєтка: Козачий загін у поході.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат
Запис 1908 р.




1 Ой у святу неділю
То не сива зозуля закувала,
Ні дробная пташка в саду щебетала,—
Як сестра до брата
5 3 чужої сторони
У далекиї городи
Листи писала,
Поклон посилала,
Братіка рідненького,

10 Голубонька сивенькогр,
У гості прохала:
«Братіку рідненький,
Голубоньку сивенький!
Прибудь до мене,

15 Одвідай мене
Бездольную,
Й безродную,
Й безплеменную,
На чужій чужині

20 При нещасній моїй хуртовині.
Ой, чи я живу, чи я проживаю,
Я на чужій чужині
Більшеє горювання собі принімаю.
Що я на чужій чужині завдовіла,

25 3 маленькими дітками осиротіла.
І як-то, братіку, тяжко та важко
Бездольній, безродній,
Безплеменній
На чужій чужині
30 Жити-проживати,
То так-то, братіку, тяжко та важко
Не по силі чоловікові
Із сирої землі
Важкий камінь підняти».

35 «Сестро моя рідненька,
Голубонько сивенька!
Рад би я до тебе у гості прибувати,
То не знаю, де тебе шукати, вже й мати.
Ой що ти живеш за високими лісами,

40 За бистрими ріками,
За великими городами».
«Добре, братіку, учини,
Через високиї ліси
Ясним соколом пере лини,

45 Через бистриї ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великиї города
Сивим голубоньком перелети,
Мов моє серце тугу розважає.

50 І як-то, братіку, тяжко та важко:
На святий день, на Великдень,
Альбо на которий празник роковий молебний,
Що люди до церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,

55 А з церкви йдуть, як мак процвітає;
Пола з полою черкається,
Брат з сестрою не прощається,
Ой плече з плечем торкає,
Один одного з празником поздоровляє;

60 Плече з плечем торкає,
Один одного на хліб, на сіль, на бенкет зазиває,
Я ж стою, пребідна сиротина,
О, ніхто мене не привітає...
Альбо по отцеві, лібо по матері,

65 Наче воно мене вже й не знає.
Ти ж і сам, брате, добре знаєш,
Як у нашого отця, лібо у матері
Було що пити альбо з’їсти,
І тогда ні світ, ні тьма,

70 В хату вступали,
Кумами, сватами,
Родними братами називали.
Як пришибла худа, нещаслива хуртовина,
Відреклася, й уся названая родина.

75 І тогда нема ні кума, ні побратима,
Нікому в хату вступити,
Добрим здоровйом навістити,
Ні з ким стати,
За здоров’я іспитати.

80 Тільки піду я до святої церкви,
До божого дому,
Богу помолюся,
На святості подивлюся,
Не раз, не два дробними сльозами обіллюся

85 О, то ж у мене рідний отець і матуся.
Що вийду я з церкви,
Гляну вгору — високо
І в землю — глибоко,
І в чужу сторону,

90 До родини—вже й далеко».
Дай же, боже, миру царському,
Народу християнському,
Од сьогодні всім на здравія,
На многая лета,

95 Многая лета.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан