Сковорода, Григорій Савич.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат
Запис 12 лютого 1930 р


1 А в неділю рано-поранепько
З світовою зорею
То не сива зозуленька закувала
Та не дрібна пташка щебетала,

5 Як сестра до брата листи писала,
Прохала та благала:
«Братіку милий,
Як голубе сивий!
Прибудь, прилини,

10 Одвідай мене,
Пребідну сиротину,
Бездольную, безродную і безплемінную,
На чужій чужині,
В далекій країні.

15 Що я, братіку, завдовіла,
З маленькими дітками
Засиротіла,
То нікому мене одвідати
І з празником поздоровити».

20 «Сестро моя, одинице,
Рад би я тебе й одвідати,
Так не знаю, де ж тебе шукати і питати,
Що ти живеш, сестро, за високими лісами,
А за бистрими глибокими ріками

25 І за великими городами».
«Братіку милий,
Як голубе сивий!
Ти добре учини:
Через бистрі глибокії річки
30 Білим лебедоньком хоч перепливи,
Через високі ліса
Сизим орликом перелети,
А через города
Сизим голубоньком перелини,

35 В моєму дворі упади
І жалібненько загуди,
І одвідуеш мене,
Пребідну сиротину,
Бездольную і безродную, і безплемінную»

40 На чужій чужині,
В далекій країні.
Як-то, братіку, тяжко та важко:
На святий божий празник, на Великдень,
Як піду я до церкви, богу помолюся,

45 На святощі подивлюся
Та не раз, не два
Сльозами обіллюся.
Що люди до церкви ідуть,
Як бджоли гудуть,

50 А з церкви ідуть,
Як мак процвітає,
Пола з полою черкає,
Друг друга з празником поздоровляє,
Плече з плечем черкає,

55 Друг друга в свій дом
До хліба, до солі зазиває,
А я стою,
Ніхто мене не спитає,
По отцю й по матері не знає.

60 Як погляну я, бідна сиротина,
Угору — високо,
А вниз — глибоко,
До роду — далеко.
Братіку милий,

65 Як голубе сивий!
Коли до мене
В гості прибудеш?»
«Тоді буду, сестро,
В гості прибувати,

70 Як буде білий камінь
Красним цвітом процвітати».
То вже брата в гості не ждати.
Дай, боже, царствію
Народу християнському
75 На многі літа мати.
XI
(Запись 1930 г. от Христенко)

1 У неділю рано-пораненько
З світовою зорею
То не сива зозуля закувала

І не дрібна пташка щебетала,

5 Як сестра до брата
В далекі городи часті листи писала
І поклони посилала,
І братіка рідненького,
Голубчика сивенького,

10 В гості прохала та благала:
«Брате мій рідненький,
Голубчику сивенький!
Прибудь ти до мене,
Провідай мене

15 На чужій стороні,
На далекій Вкраїні,
При нещасній моїй хуртовині.
Як я тут, брате, живу, як проживаю,
Яке я велике горювання принімаю.

20 Я тут, брате, завдовіла,
З дітками маленькими осиротіла».
«Сестро моя, одинице!
Рад би я до тебе в гості прибувати,
Так не знаю, де тебе шукати і питати,

25 Що ти живеш за темними високими лісами,
[Ще й] за бистрими глибокими ріками,
За великими городами».
«Брате мій милий, голубчику сивий!
Добре ти учини:
30 Через темниї високиї ліси
Ясним соколом перелети,
Через бистриї глибокиї річки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великі городи

35 Сизим голубоньком перелини
І в моєму дворі впади,
І жалібненько загуди,—
То тож моє серце тугу розважає.
Як-то, брате, тяжко та важко:

40 На святий день Великдень,
Або на який роковий молебний празник
Люди до церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,
А від церкви йдуть,

45 Як маків цвіт цвіте-процвітае,
Плече з плечем черкається,
Брат із сестрою прощається,
Пола з полою торкає,
Один другого з празником поздоровляє,

50 А я стою при бідності,
Бідна сиротина,
То буцім мене ніхто й не знає.
А ти сам, брате, добре знаєш,
Як у нашого отця й неньки

55 Було що пити, було що з’їсти,
То не світ, не тьма у хату вступали,
Кумами-братами і рідними сватами називали
І з празником тоді поздоровляли.
А тепер, як пристигла нещасна хуртовина,

60 То вже відреклася вся названа родина.
Нікому в хату вступити,
З добрим здоров’ям навістити.
Та тільки, як піду я до божого дому,
Богу помолюся і на святощі подивлюся

65 І не раз, не два дрібними сльозами обіллюся —
То тож мій рідний отець і матуся.
Вийду я з божого дому,
Гляну я вгору — високо,
А в землю — глибоко,
70 А до родини на той світ — далеко».



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан