Гетьман Петро Конашевіч Сагайдачний. Віньєтка: Одна з перемог над турками під Хотином.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Бідна вдова і три сини
Запис, ймовірно, 1840-х рр.




1 Не діброва шуміла,
ЯК удова старая
З своїми дітками рідненькими в
своїм домі гомоніла!
Мала вона три сини — ясні соколи.


5 Вона їх до зросту годувала,
У найми не пускала,
Вона свою головоньку за них убивала,
При них жити сподівала.
Стали самі до розуму доходжати,

10 Стали молодеє подружжя приймати,
Стали стару матір на сміх підіймати,
Стали один до другого словами промовляти;
Озоветься менший до середульшого,
Середульший до старшого,

15 Старший брат до матері мовляє:
«Піди ти, нене, пріч од мене,
Будуть, нене, гості в мене —
Пани та князі в жупанах злотоглавах,
Будуть пити й гуляти,

20 А ти, стара мати, будеш у порога стояти;
Що я не знатиму за свою гордущу,
Як тебе назвати уже «мати»:
Назову я тебе наймичкою, або челядницею —
Гріх мені буде:

25 Не єсть ти мені наймичка, або челядниця,
А єсть ти мені матінка-порожденниця!..»
То вдова теє зачуває,
З двора виходжає,
На вулиці склоняє, валяє,
30 За своїми дрібними сльозами світа божого не видає.
Ой велика туга коло вдовиного серця,
Мов його хто ножем пробиває.
Скоро близьких сусіди наглядали,
До вдови промовляли:

35 «Ей, удово, ти старая мати,
Піди ж ти у наш дім жити-проживати,
Будемо тебе сіллю, хлібом годувати».
То удова теє зачуває,
У чужий дім уходжає,

40 Живе-проживає,
На ранній, вечірній зорі спочинку собі ніколи не має,
На синів нарікає.
Коториї у їх пили та гуляли,
За ворота вийшовши, їх осуждали:

45 «Брати мої милі,
Голубоньки сиві!
Скільки ми у вас п’ємо-гуляємо,
Чому ми у вас старої матері не видаємо?
Чи ви її завдали, чи запродали,

50 Чи вона у вас хліб-сіль переїла,
Чи вона вас при старості літ осудила?»
Старший брат теє зачуває,
До утрені божественної одходжає,
Усю утреню божественную вислухає,

55 До господи прибуває,
До братів словами промовляв:
«Братіки мої милі,
Голубоньки сиві!
Нумо думати-гадати,

60 Як би нам старую матір у свій дім ізиськати?
Став нас господь видимо карати,
Став у полі й домі хліба-солі збавляти;
Не стало у нас без старої матері порядку доставати».
То не орли заклекотали,

65 То три брати удовиченки старую матір питали-шукали,
Поки в третьому домі напитали.
Старший син у хату уходжае,
Шличок здіймає,
Низенько вклоняє:

70 «Ой, удово, старая мати,
Піди в наш дом жити-проживати,
Будемо тебе при старості літ доглядати —
Став нас господь видимо карати,
Став у полі й домі хліба-солі збавляти».

75 «Сини мої, ясні соколи,
Не так-то отцевої й матчиної молитви прохати,
Як її прогнівляти».
Як удова кляла-проклинала,
А все думала-гадала,

80 3 моря душу виймала,
Од гріхів одкупляла,
До царствія небесного провожала.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан