Пушкар доби гетьмана Івана Мазепи. Віньетка: Козачі окопи і ретраншементи.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Самарські брати
Запис 1805 р.

1 У річки Самарки,
У криницы Салтанки,
Тамъ уси поля самарски пожарами погоріли,
Только не горіло два терны дрыбненькихъ,

5 Два байраки зелененькихъ,
Бо тамъ подлі ихъ лежало три брата рыдненьки:
То они постріляны,
Порубаны,
На раны смертельный знемогали,

10 Що у ихъ раны рубання кровью изошли,
А стріляння до сердца пришли.
Промовитъ старшій брать до середульшаго словами,
Обильется дробными слезами:
«Коли бъ ты, братику, добре дбалъ,

15 Щобъ ты на ноги козацкія вставалъ,
Збанокъ козацкій вруки бралъ,
До криницы Салтанки прихожалъ,
Холодной воды набиралъ,
Наши бъ раны козацкія смертельный промывалъ».

20 Середуншій брать тое зачуває,
Словами промовляє:
«Якъ же мини, брате, на ноги козацкія вставати,
Що у мене ноги козацкія порубаны,
Руки козацкія пострілянн,

25 Головка козацкая моя побита?
Попросимо мы свого меньшого брата,
Нехай нашъ найміньшій брать на ноги козацкія вставав,
У тонкіе войсковие суремки заиграв,
То будуть козаки чистымъ полемъ гуляти,

30 Будуть наши игры козацкія зачувати,
Будуть они до насъ приіжжати,
Будемъ мы добре дбати,
Отцеви и матери въ землю христіанскую поклонъ передавати,

Что бъ насъ отецъ и мати добре знали,

35 Они бъ до насъ приежжали,
Они бъ насъ хорошенько поховали».
Меньшій братъ тое зачуває,
Словами промовляє:
«Браты мои милые,

40 Якъ голубоньки сывые!
Чи не ті жъ мене сабли турецки порубали, що и васъ?
Чи не ті жъ мене стрелки-янычарки постріляли, що и васъ?
Якъ вамъ, братця, неможно на ноги козацкія вставати,
Такъ же и мени.

45 Хочь я, братця, буду въ тонкія суремки жалибненько играти,
То будутъ турки-янычари, безбожны бусурманы, чистымъ полемъ гуляти,
Будутъ наши игры козацкія зачувати,
Будутъ до насъ приіжжати,
Будутъ намъ живьемъ каторгу завдавати.

50 Лучше намъ, братця, отъ тутъ въ чистомъ поле помирати,
Отца и пани-матки и родины сердечной въ очи не видати»...
Стала черная хмара на небі наступати,
Стали козаки во чистомъ поле помирати,
Стали свои головы козацкія въ річні Самаркъ покладати...

55 Чъмъ тая Самарка стала славна,
Що вона много войска козацкого у себе видала.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан