Хорунжий. Віньєтка: рушниця, списи, келепа, шаблі, пістолети, ятагани, порохівниці.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Бідна вдова і три сини
Запис, ймовірно, 1873 р.



1 Ой у неділю та барзе рано-пораненьку
Та то не сосна в бору шуміла,
Як вдова старенькая
Із своїми синами говорила.
5 То мала вдова три сини,
Як ясниї соколи,
Та вона їх до ума годувала,
У найми не пускала,
На чужі руки на поталу не давала,

10 Милосердного творця прохала:
«Ой, милосердний творче!
Поможи мені малих діток ізгодувати,
Да при старості літах слави да пам’яті дожидати!»
То ж то як стали сини до розуму доходжати,

15 Да стали старій матці докоряти:
«Ой іди ж ти, мати старая,
На чуже подвір’я проживати!
Годі наших діток пужати і лякати.
То будуть у нас куми і побратими гуляти,

20 У жупанах да в каптанах,
А ти, старая нене, у сірячині!»
То тож тоді бідна вдова
Зо двора сходжає,
За дрібними сльозами світа божого не видає;
25 А ще вдова старенька,
На воротях спотикнулася,
То з єї сини вдовиченки насміхнулися:
«Десь наша мати стара гріха не знає,
Що в неділю барзе рано напилася,
30 На воротях іспотикнулась!»
То близький сусіда на бідну вдову поглядає-позирає,
Словами промовляє,
Гірко сльозами ридає:
«Ой іди ж ти, бідная вдова,

35 Ой хотя до мене проживати,
Отцевського хліба-солі з упокоєм уживати.
Будеш мене, молодого челядина, на розум научати,
Будеш мені, молодому челядину, порядок давати!»
То тож-то не мало проживала

40 Вдова у близького сусіда —
Тридцять чотири літі проживала,
То вона собі ніякої кривди од його не чувала.
Як стала вдова у близького сусіда проживати,
Став господь милосердний близькому сусіді помогати:

45 Стали близького сусіда куми-побратими зазнавати,
Стали на хліб, на сіль, на честь зазивати.
То як стали сини вдовиченки
Без старої матки проживати,
Стали собі меж собою великую злобу мати —
50 Став господь милосердний їх карати.
Та тож-то вони до міста ізходилися,
То єдину собі раду радили:
«Що ж-то ми, браття, поробили —
Старую матку розгнівили,
55 Із отцевського двора зослали!»
Ей, то-то промовляє брат старший словами,
Обіллється гірко сльозами:
«Як-то, браття, мене господь милосердний карає:
Який я коштовний дом ізбудував!..
60 Громовим пожаром пішов!»
Брат середульший промовляє:
«Мене, браття, господь карає
Хлібом і сіллю,
І скотиною, і дитиною!»
65 Брат менший промовляє:
«Мене, браття, господь карає
У полі на роботі
І в путі в дорозі,
І у домі на мешканні!

70 Ей, да ходімо то ми, браття, старої матки прохати,
Та старій матці в ноги впадімо,
Та старую матку в отцевський дом упросімо —
Та Чи не буде нам господь милосердний годити?»
То так-то приходили,

75 Як соколи ясниї прилітали,
Старій матці у ноги впадали:
«Ой іди ж ти, мати старая,
До нас проживати,
Отцевського хліба і солі із упокоєм уживати!»

80 «Ей, то-то ж, пани-молодці!
То треба ж отцеву молитву да матчину
Штити і поважати:
Бо отцева молитва і матчина
Ізо дна моря винімає.

85 Ей, хТо отцеву молитву і матчину штить і поважає
То тому господь милосердний помагає
У полі на роботі і в домі на мешканні,


І в путі в дорозі.
І на многиї літа,

90 І до конця віка!» .



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан