Писар військовий.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Бідна вдова і три сини
II Запис 1876 р




1 Була бідна-побідна вдова.
Не дробна птиця в гору щебетала,
Як бідна вдова з двору виступала,
І к чужому дому приходжала,

5 Хліба-солі заробляла,
Усе вона дітей годувала,
Із малого росту до великого при собі держала,
У найми не пускала,
На чужі руки на стираніє не давала —

10 Усе доброго розуму дожидала.
Удова доброго розуму дождала — синів подружила.
Як стали сини до доброго розуму доходжати,
Стали з старої неньки насміхати,
Стали з свого дому в чужий дом ізсилати:

15 «Іди ж ти, мати,
У чужий дом пробувати,
Нехай ми не будем у себе супереки мати,

Нехай не будем жен страхати
І малих дітей лякати».

20 То вже у неділю рано-пораненьку, до схід сонця удова
з двору виступає,
Гірко сльозами ридає,
За сльозами світа божого не добачає,
На ворота спотикає.
Старший син сидить та віконця кватирку ’дсуває,

25 Іще й з старої неньки насміхає,
До свого браття словами промовляє:
«Друзі, пани-молодці, десь наша мати старая
Превеликого гріха не знала,
Що в неділю рано-пораненько, до схід сонця горілки напилася,
30 На ворота звалилася».
Чужа-чужина,
Близька сусіда, молодая челядина,
До вдови приступає,
За руки хватає,
35 Од сирої землі зводжає.
Удова промовить словами:
«Ти, чужая-чужино, близька сусідо!
Прийми мене, удову стареньку, до свого дому пробувати,
Буду тобі при старості літях сіни-хату вимітати
40 І малих дітей доглядати»
То вже чужа-чужина,
Близька сусіда, молодая челядина,
Промовить словами:
«Іди ти, вдово старенька,, до мого дому пробувати.
45 Не будеш ти при старості літ хату вимітати
І малих дітей доглядати,
Тілько будеш мене, молодого челядина, до доброго розуму
приводжати».
Скоро стала вдова в чужий дом прибувати,
Хліб-сіль заживати,

50 Став господь удовиних синів видимо карати,
Громовим огнем палити.
Старший брат меншому в ноги впадає:
«Ей, то, братця, друзі, пани-молбдці!
То вже ми стару неньку з свого дому зослали в чужий дім

55 Хліба-солі заживати.
Який я коштовний дом ізбудував —
Господь мене покарав,

Громовим огнем спалив».
Стали з братів куми-побратими насміхати:

60 «Десь в удовиних синів хліба-солі немає,
Що вони у чужий дом неньку заслали хліба-солі заживати»
Старший брат меншого брата посилає:
«Пійди ти, брате, до чужого дому
І якби ти стару неньку у свій дом мог упросити».

65 То вже менший брат з двору виступає,
К чужому дому приходжає,
Старій неньці у ноги впадає,
Гірко сльозами ридає:
«Іди ж ти, мати,

70 До нашого дому пробувати,
Бо не можемо без тебе щастя й долі собі мати.
Будемо, мати,
Жен страхати
І малих дітей лякати,

75 І тебе при старості літях штить-поважати».
То вдова не мало у чужім домі пробувала —
тридцять літ і чотири,
Ні у кого вона кривди собі не мала.
Із чужого дому виступала,
До творця руки здіймала,

80 І творця благала:
«Боже милий і всі святії!
Поможіте у двір уходити,
Своїх синів до доброго розуму приводити».
Скоро стала удова старенька у своєму домі пробувати,

85 Тогда стали удовині сини у своєму домі хліб-сіль мати.
Стали брати промеждо собою промовляти:
«Хто стару неньку штить-поважає,
Тому господь помагає,
Щастя й долі посилає

90 І у полі, і в домі, у путі і в дорозі».
Люду царському
І народу християнському,
Усім головам вислухащим
Од на многая літа,

95 До конця віка!



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан