Вбитий Кінь.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Бідна вдова і три сини
Запис 1908 р,



1 Ой не діброва зашуміла,
Як удова старая
З своїми дітками маленькими
У своєму дому гомоніла.

5 Мала собі вдова три сини,
Як ясниї, гласниї соколи;
Вона ж годувала,
До зросту у найми не пускала,
Ой вона ж своей головонці при старості літ

10 При їх житія сподівала.
А скоро стали сини до розума доходжати,
Стали молоде подружжя принімати,
Зараз стали матір, стару вдову,
На сміх підіймати.

15 Зараз стали матері, старій вдові,
Хлібом-сіллю дорікати,
Із домівки ізсилати.
«Іди ж ти, непе, пріч від мене!
І будуть, нене, гості в мене—

20 Царі та князі,
Будуть пити-гуляти,
Будеш ти, мати старая,
У порога геть стояти.
Ой то я ж тебе не знатиму,

25 За своєю гордощею,
Як тебе назвати вже й „мати“!»
А та вдова се зачуває,
З двора сходжає,
По вулиці склоняє-валяє,
30 За своїми дрібними сльозами
Світа божого не видає:
«Що великая туга коло мого серця,
Мов хто ножем пробиває».
Близькі сусіди поглядали:
35 «Ой, удово, старая мати,
Іди в наш чужий дом проживати!
Будем тебе хлібом-сіллю годувати,
Будеш ти наших маленьких діток доглядати».
А вдова те зачуває,

40 У чужий дом уходжає,
Живе-проживає,
Хатку помітне,
Лавки помиває,
Ой на ранній зорі, на вечірній
45 Спочивання собі
Ніколи вона вже не має;
Ой своїх синів збарзе зневажає,
Кляне-проклинає:
«Ой, сини мої, сини,
50 Три, як ясниї, гласниї соколи!
Ой бодай ви однині до віку щастя-долі не мали,
Як ви мене при старості літ
З домівки зіслали!
Що як я ручками та пучками

55 Хліба-солі заробляла,
Та вас годувала,—
А тепер хотя б ні пила, ні їла,
Хотя б у вас в тихомирстві ще посиділа».
Та которі в них пили та гуляли,


60 За ворота вийшовши, їх осуждали:
«Братіки милі,
Голубоньки сиві!
Скільки ми в вас п’ємо та гуляємо,
Ой чому ми старої матері

65 Ой у вічі [видом не видаємо?]
Чи ви її завдали,
Чи ви її запродали?
Чи вона в вас хліб-сіль переїла,
Чи вона при старості літ

70 Де вона вас осудила?»
А старший брат те зачуває,
До утрені божественної одходжає,
Утреню божественну вислухає,
До господи прибуває,

75 До братів словами промовляє:
«Братіки рідненькі,
Голубоньки сивенькі!
Нуте ж думати-гадати,
Як би нам стару матір

80 У свій дом обіськати.
Став нас господь видимо карати,
Став у полі і в домі
Хліба-солі вменчати, —
Чи не стало без старої матері

85 Порядків у нас доставати?»
І то не орли заклекотали,
Як три вдовиченки старої матері
Шукали та питали.
А скоро в третім дворі напитали,

90 У хату входжали,
Словами промовляли,
Сльозами обливали,—
Неньку стареньку
Прохали та благали:

95 «Ей, мати старая,
Іди в свій дом проживати!
Будем тебе хлібом-сіллю годувати,
Будем свої маленькі дітки спиняти,
Будем тебе штити, шанувати й поважати».

100 А та вдова те зачуває,
Словами промовляє,
Сльозами обливає:

«Ой, сини ж мої, сини,
Три, як ясниї, гласниї соколи!

105 Ой не так-то отцевську-материну молитву упросити,
Як її розгнівити;
Ваша душа однині і до віку
Гріхов не одкуниться,
Очі мої на вас не зоглянуться!»

110 Як-то вдова кляла-проклинала,
І ще ж подумала й погадала...
[Зо дна моря] винімала,
Від великих гріхів одкупляла,
До царствія небесного приводжала.

115 Ой которий чоловік отцівську-материну молитву
Штить, шанує, поважає,
То отцівська-материна молитва
Зо дна моря винімає,
Від великих гріхів одкупляє,

120 До царствія небесного приводжае.
Нам годиться теє спом’ятати,
За которими молитвами
Стали ми хліба-солі поживати.
Дай же, боже, миру царському,

125 Народу християнському
Од сьогодні всім на здравіє,
На многая літа,
Многая лета!



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан