Уманський сотник Іван Гонта. Віньєтка: Епізод взяття гайдамаками Умані, під проводом Железняка і Гонти.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Бідна вдова і три сини
Запис 12 лютого 1930 р.




1 Ой не зелена діброва шуміла,
Як удова, стара мати,
В своєму дому з своїми дітками гомоніла.
Ой міла вона собі три сини,

5 Як три гласні ясні соколи.
Вона кусок хліба відробляла
Та своїх дітей годувала,
Та при старості ж літ і спожитія мала.
Стали сини до розуму доходжати,

10 Стали собі молоде подружжя принімати,
Стали вдову, стару матір,
На сміх спдоймати
І за хліб, за сіль докоряти,
І з домівки зсилати:
15 «Ой іди, нене, пріч від мене,
Бо будуть гості у мене,
Будуть царі та князі
Пити та гуляти,
А я тебе за своєю ордощю
20 Не знатиму, як назвати уже й „мати”».
То вдова ті слова зачуває,
Все плаче-ридає,
Із двору ісходжає,
По вулиці валяється і склоняється,

25 За дробними сльозами
Світа божого не видає.
А близькії сусіди на вдову поглядали,
Словами промовляли:
«Ой, удово-вдово,
30 Чужая ти мати!
Іди до нас жити-проживати,
Ми тебе будем штити й шанувати,
Будеш у нас лавки помивати, хатки помітати,
Маленьких діток доглядати».
35 То вдова ті слова зачуває,
У чужий двір входжає,
Лавки помиває,
Хатки помітає,
Маленьких діток доглядає,



40 3 ранньої зорі до вечірньої спочиванія не має.
Которі пили та гуляли,
Вийшли за ворота, їх осуждали:
«Братіки рідненькі,
Як. голуби сивенькі!

45 Що ми в вас що пили та гуляли,
А старої матері у віч-вічьом не видали.
Чи ви її завдали, чи запродали,
Чи вона в вас хліб-сіль переїла,
Чи при старості і где осудила?»

50 Старший те зачуває,
Словами промовляє:
«Братіки милі, як голуби сиві!
Треба нам добре дбати,
Стару матір в свій дом розшукати,

55 Бо стає нас господь видимо карати
І стають нас люди на сміх спідіймати,
І стає в нас в полі хліба-солі не хватати,
І стає в нас в домі порядку не хватати».
То ж не три орли заклектали,

60 Як три сини старої матері шукали та питали.
Недалеко й напитали —
В третьому двору нашукали.
У чужий дом входжали,
Словами промовляли,

65 Сльозами проливали,
Удови, старої матері,
Прохали та благали:
«Ой, удово-вдово, стара мати!
Іди до нас жити-проживати,
70 Ми тебе будем штити-шанувати
І будем жінок сопиняти,
Маленьких діток научати».
То вдова ті слова зачуває,
Плаче-ридає:

75 «Ой, сини мої, сини, як три гласні ясні соколи!
Бодай ви щастя-долі не мали,
Як при старості літ з домівки зіслали!
Хоть би я в вас ні жила, ні їла,
Хоть би в тихомирстві посиділа».

80 То вдова кляла-проклинала,
А іще милосердія мала,
До бога руки простягала,

Бога прохала та благала.
Хто отцовську-матерну молитву штить-шануе,

85 Отцовська-матерна молитва
На полі і на морі,
В купецтві і в ремецтві
Всегда на поміч помагає.
Дай, боже, царствію

90 Народу християнському
На многа літа мати.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан