Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Самарські брати

Публікація 1854 р рік запису невідомий

1 Ой всі поля самарських позоряли,
Тільки вони не зоряли ,
Що в річки Самарки,
А в кринички Салтанки,

5 Де три терни дрібненьких,
Два байраки зелененьких,
То там спочивали три брати рідненьких.
То тим вони спочивали,
Що на рубані рани та на стріляні знемагали:
10 Ті нарубані кров’ю ісходжають,
Ті настріляні к серцю прилягають,
Кулі душу з тілом розлучають.
Старший брат словами промовляє:
«Братіку мій середульший, рідненький,


15 Голубоньку сивенький!
Добре ти вчини:
Мого лука шовкового тетиву зніми,
Козацьку голівку зв’яжи;
До річки Самарки,

20 Криниці Салтанки,
Холодної води зайди!»
То середульший брат словами промовляє:
«Братіку мій старший, рідненький,
Голубоньку сивенький!

25 Чи не один нас меч рубав,
Чи не одні яничарські кулі постріляли?
Що маю я на собі дев’ять ран рубаних широких,
А чотири стріляних глибоких.
Та не так важкі рубані широкі,

30 Як стріляні глибокі!
Волися ми, брате,
Попросимо ми найменшого брата-тринбача,
Войськового грача:
Нехай він жалібненько в військову суремку заграє,

35 То будуть теє козаки зачувати,
Будуть ік нам прибувати,
Будем ми до свого отця та матки
в города християнські поклоняти.
А вже в нас отець і мати
Все добрість собі мали б,
40 Та в чистеє поле вони виходжали б,
Кошулі тоненькі,
Покривала біленькі
Вони виношали б,
Наше тіло козацьке хорошенько в чистім полі поховали б,

45 Звіру-птиці на поталу не давали б...»
То найменший брат теє зачуває,
Словами промовляє:
«Братіки мої старші, рідненькі,
Голубоньки сивенькі!

50 Не треба нам, братця, в військову суремку грати,
Козаків до себе турбувати!
Недобре ми, братця, самі починали ,
Що всі три охотою в військо виступали;
Нас отець і мати спиняли —
55 Ми великую гордость в собі мали ,

Роспрощення не приймали.
То не есть то нас, братця, яничарські кулі в чистім полі
постріляли,
Єсть то нас отцевські й матчині сльози в чистім полі
побивали».
То, правда, панове-козаки, молодці,

60 Полегла
Трьох братів голова;
їх слава козацька не помре, не поляже.
Слава богу й морю,
Всьому війську низовому.

65 Услиш, боже, честь і хвалу
Небесному царю!