Посполитий (селянин). Віньєтка: Зимовник козацьке

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Олексій Попович
Запис 1805 р.



1 На черномъ море,
На бъломъ камени,
Сидитъ ясенъ соколъ,
Квилитъ, дуже проквиляетъ,

5 На Чорное море испилня поглядаетъ,
Что на Чорномъ море не добре починаетъ:
На святомъ небъ век звезды помрачило,
Половина мксяца въ тьму вступило,
Изъ чистаго поля буенъ вктеръ повкваетъ,

10 На Черномъ море супротивну валечну филю изрываетъ...
Скоро супротивную валечну филю сорвало,
Козацкое судно на три части розбивало:
Первую часть отбило,
Въ дунайское гырло забило

15 А другую часть отбило,
Въ Арапскую землю заносило,
Третію часть середъ Чорнаго моря потопило...
На той части потопаетъ триста пятьдесятъ козаковъ,
Межъ ними безъ старшины козацкой не бывало,

20 Только былъ одинъ старшій старшиною Грицко Зборовскій,
Гетманъ запорожскій Коломіенко,
А другой былъ старшиною Алекскй Поповичъ Пирятинскій,
Козаче войсковый,
Писарь лійстровьій.

25 То якъ стало судно потопати,
Сталъ Грицко Зборовскій на чердакъ выхождати,
Сталъ словами промовляти:
«Козаки, панове-молодцы!
Который межъ вами козакъ найбольшій гркхъ соби мае,
30 Може черезъ того наше судно козацкое потопає,
То добре вы, братця, дбайте,
Милосердному Богу, и Черному морю и всему выйску днъпровскому и мнъ, атаману кошевому, гркхъ свой откривайте:

Нехай вы будете одинъ въ море потопати,
За собою войска козацкого, запорожскаго не занапащати!»

35 То всі козаки замолчали,
Бо ни одинъ в гріхахь не чували,
Тылько обызвется одинъ Алексей Поповичъ пирятинскій,
Козаче высковый,
Писаръ лійстровый:

40 «Добре вы, братцы, дбайте,
Изъ мого тугого лука шелковую тетиву изнимайте,
Назадъ мні руки козацкіе завяжите,
До шеи тяжкій камень привяжите,
Чернымъ оксамытомъ мні очи завяжите,

45 Та въ Черное море меня упустите:
Нехай я буду въ Черномъ море потопати,
За собою выйска козацкаго не занапащати».
Тогда козаки тое зачували,
Словами промовляли:

50 «Алексію, Поповичу Пирятинскій!
Ты святое письмо читаешь,
Насъ, простыхъ людей, на все добре научаешь:
На що соби великій такій гріхь уже маешъ?»
Алексей Поповичъ тое зачуває,

55 Словами промовляє:
«Хочъ я святое письмо читаю
И васъ, простыхъ людей, на все добре научаю,
Я соби найбольшій всіхь васъ гріхь маю:
ПТо я отъ отца своего, отъ паниматки изъ города Пирятина
въ охотное войско выъжжаль,

60 Я съ отцемъ и паниматкою прощенія не принималъ,
Я отца своего и паниматку стременами въ груди отъ себя отпихалъ,
Старшого своего брата зневажалъ,
Старшую свою сестру сильно проклиналъ,—
Що я, панове, самъ не добре починалъ,
65 Что кровъ христіанскую безъневинно проливалъ,
По городу Пирятину поізжаль, дітокь маленькихъ добрымъ
конемъ розбивалъ:
Отъ тімь мене Господь милосердный на великой потребі покаралъ».
То Грицко Зборовскій тое зачуває,
Словами промовляє:

70 «Козаки, панове-молодцы,
Добре вы, братця, дбайте,
Алексія, Поповича пирятинского, на чердакъ выводите,

Справой руки пальца-мизинца урубайте,
Христіянскои крови въ Черное море впускайте:

75 Якъ будетъ Черное море кровъ христіянскую пожирати,
То буде на Черномъ море супротивна валечна филя утихати»
Тогда козаки добре дбали,
Алексія, Поповича пирятинского, на чердакъ выводили,
Справой руки пальца-мизинца урубали,

80 Христіянскую кровъ въ Черное море впускали...
Стало Черное море кровъ христіянскую пожирати,
Стала на Чорномъ море супротивная валечная филя утихати,
Стало судно козацкое, ниби руками, на берегъ выкидати,
Стали козаки изъ судна на песокъ выходити,

85 Стали въ четыре ряды на песку становити,
Сталъ Алексій, Поповичъ пирятинскій, межъ всіми козаками
прохожати,
Сталъ до козаковъ словами промовляти:
«Щасливой то человЪкъ въ світі буває,
Отцевой-паниматчиной молитвы почитає,

90 Отца и матери молитва изо дна моря душу вынимав,
Отъ грйховъ сумертвенныхъ откупляе,
Предъ Праведнымъ Судією поставляє...»



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан