Воєвода Адам Григорович Кисіль. Віньєтка: Церков-замок в Сутковіцах, Волинськ, губ. Хресний хід, братчики
Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі
Олексій Попович
Запис 3 травня 1899 р.
1 Ой по Чорному морю,
Да й каменю біленькому,
Там сидів сокіл ясненький,
Жалібненько квилить-проквиляє,
5 На Чорнеє море пильно поглядає,
Що на Чорному морю
Все недобре починає:
Зла, супротивна хвилёчна
Хвиля уставав,
10 Судна козацькі молодецькі
На три часті розбиває:
Первую часть ухопило —
В Білограбськую землю побило;
Другу часть ухопило —
15 У дунайське гирло забило;
А третя часть де ся має?
Посеред Чорного моря,
На бистрій хвилі,
На лихій хуртовині потопає.
20 А при тій часті
Було війська много.
Хто був старшиною?
Грицько Коломийчин,
По всьому війську іс [!] сбарзо окличен,—
25 Той по судну походжає, словами промовляє,
Сльозами обливає:
«Ей, козаки, панове-молодці! Добре ви дбайте,
Гріхів не тайте!
30 Сповідайтеся ви
Наперед богу
І Чорному морю,
І мені, отаману кошовому».
То ж козаки теє зачували
35 Да усі замовчали.
Тілько озоветься
Олексій Попович,
Гетьман-з апорожець:
«Ой, козаки, панове-молодці!
40 Добре ви вчиніте,
Мене, Олексія Поповича,
Самого озьміте,
До моєї шиї
Біленький камінь прив’яжіте,
45 Червоною китайкою
Очі мої козацькі молодецькі запніте,
Самого мене
В Чорнеє море іспустіте:
Нехай же я буду сам
50 Своєю головою
Чорнеє море дарувати,
Ніжелі я маю много душ —
Вір християнських
По Чорному морю безвинно погубляти.
55 То козаки теє зачували,
До Олексія Поповича словами промовляли,
Сльозами обливали:
«Ой, Олексію Поповичу,
Славний лицарю-писарю!
60 Ти ж потричі на день
Святеє письмо читаєш
І нас, простих козаків,
На все добре научаєш,
Почому ж ти од нас
65 Гріхів більше маєш?»
Олексій Попович
Теє зачуває,
Словами промовляє,
Сльозами обливає:
70 «Ой, козаки, панове-молодці!
Я святеє письмо
Потричі на день читаю,
І вас, простих козаків,
На все добре научаю,
75 А од вас таки гріхів більше маю:
Що я в охотнее військо од’їжджав,
Недобре починав —
З отцем і з матушкою
Прошения не мав,
80 Старшого брата
За брата не мав;
Старшую сестру
Збарзе «поважав» —
У груди стременем одпихав;
85 А ще із города вибігав,
Триста душ маленьких дітей
Конем своїм розбивав;
Молодиї жени
За ворота вибігали,
90 Маленьких дітей
На руки хватали,
Мене, Олексія Поповича,
Кляли-проклинали.
Мимо сорока церков пробігав,
95 За своею гордощу шапки не скидав
І на себе хреста не складав,
Отцевської-матчиної
Молитви не споминав.
Ще мимо царськую громаду пробігав —
100 За своєю гордощу шапки не скидав,
Мужикам-козакам на день добрий не давав,
З празником не поздоровляв.
Либонь мене, козаки, панове-молодці,
Найбільший то гріх споткав.
105 Ой не єсть це мене
Чорнеє море потопляє,
А єсть це мене
Отцевська-матчина молитва карає.
Ой когда б мене отцевська-матчина молитва
110 Од смерті боронила,
На Чорному морю не втопила,—
Як буду я до отця, до матері,
До роду прибувати,
То буду я отця да й матушку
115 ПІтити, шанувати, поважати;
Старшого брата
Мог би я за родного отця почитати,
А близьких сусідів
За ріднеє браттє
120 В себе вже мати».
Скоро став Олексій Попович
По істинній правді гріхи богу сповідати,
Зараз стала зла, супротивна
Хвилёчна хвиля
125 На Чорному морю притихати;
Притихала і впадала,
Мов на Чорному морю не бувала,
Усіх козаків до острова
Живцем прибивала.
130 То козаки на острів виходили,
Великим дивом дивували,
Словами промовляли,
Сльозами обливали:
«Що на якому ж ми Чорному морю,
135 На бистрій хвилі,
На лихій хуртовині потопали,—
Ні одного, через Олексія Поповича, козака
З міждо війська ми не втеряли».
Олексій Попович на чуда виходжає,
140 Бере в руки святеє письмо,
Потричі на день читає,
Усіх козаків
На все добре научає:
«Слухайте, козаки, панове-молодці!
145 Як се святеє письмо висвічує,
На все моления указує:
А которий чоловік
Отцевську-матчину молитву
ІПтить, шанує, поважає,—
150 Отцевська-матчина молитва
Зо дна моря винімає,
Од великих гріхів душу одкупляє,
До царствія небесного приводжає,—
Та у купецтві і в реместві,
155 І на полі, і на морі
На помощ сномагає.
Нам годиться тоє спам’ятати,
За которими молитвами
Стали ми хліба-солі поживати».
160 Дай же, боже, миру царському
І народу християнському,
І сегодня вашій милості,
Всім на здравіє, на многія літа мати.
Література:
Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан