Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Олексій Попович
Запис 4 червня 1910 р.



1 Гей, на Чорному морі, на камені біленькому,
Там сидів сокіл ясненький, жалібненько хвилить-прохвиляє
І на Чорнеє море спильна поглядає.
Гей, що на Чорнім морі все недобре починає:

5 Зла, велика супротивна хвиля уставає,
Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває.
Гей, первую часть ухватило — розбило,
У дунайське гирло забило;
А другу часть хватило — одбило,
10 У арабську землю занесло;
А третя де самая — посеред Чорного моря
На бистрій хвилі, на лихій хуртовині потопає,
І що при тій часті було війська много.
Хто поміждо ними найстарший?

15 Грицько Коломійченко, по всьому війську зборже окличе:
«Гей, слухайте, козаки, пани-молодці,
Добре ви дбайте, на Чорнім морі гріхів не тайте!
Сповідайтесь ви поперед милосердному богу
І Чорному морю, і мені, отаману кошовому».

20 То козаки теє зачували і всі замовчали,
Тільки обізветься Олексій Попович, гетьман-запорожець:
«Гей, слухайте, козаки, пани-молодці,
Добре ви учиніте —
Возьміте мене самого, Олексія Поповича,

25 До моєї шиї біленький камінь прив’яжіте
І очі мої козацькі молодецькії китайкою запніте,
І возьміть мене самого у Чорне море спустіте:
Нехай буду я сам своєю головою
Чорне море дарувати,

30 Ніж я маю козацьке християнське військо по Чорному морю
погубляти».
Гей, тії ко аки теє зачували,
До Олексія Поповича словами промовляли
І сльозами обливали:
«Гей, Олексію Поповичу, славний лицарю і писарю!

35 Ти ж потричі на день святеє письмо читаєш
І нас, простих козаків, на все добре навчаєш,
А про що ж ти од нас гріхів більше маєш?»
«Гей, слухайте, козаки, пани-молодці,
Що я потричі на день і святеє письмо читаю,

40 І вас, простих козаків, на все добре научаю,
А я од вас гріхів більше маю:
Що я у неділю до схід сонця
Вино і мед, і горілку попивав,
Старшого брата я за брата не мав —

45 Либонь мене, козаки, пани-молодці,
Найбільше той гріх спіткав.
А іще, козаки, пани-молодці,
Недобре я починав,
Старшую сестру із баржей не уважав —

50 Либонь мене, козаки, пани-молодці, найбільше той гріх спіткає.
А ще я, як у в охотнее військо виїжджав,
І з отцем, і з матерею прощенія не мав.
То за мною отець і мати за ворота вибігали
І мене, Олексія Поповича, прощеніє прохали і благали,

55 То я, козаки, пани-молодці, недобре же починав:
Отця і матір стременом у груди відпихав —
Либонь мене, козаки, пани-молодці, найбільше сей гріх і спіткав.
А як ще з города своїм добрим конем вибігав,
Триста душ малих дітей конем розбивав,

60 Кров християнську невинно проливав.
Молодії жени за ворота вибігали,
Дітей малих на руки хватали,
А мене, Олексія Поповича, кляли-проклинали.
А ще я мимо сорока церков я пробігав —

65 Шапки не знімав і хреста на себе не воскладав,
І мимо царську громаду пробігав —
Шапки не знімав,
Козакам-старикам на день добрий не віддавав —
Либонь мене, козаки, пани-молодці, найбільше сей гріх спіткав.

70 Гей, не єсть мене велика супротивна хвиля потопляє,
Єсть мене отцевська-материна молитва
На Чорнім морі карає:
Якби мене отцевськая-материна молитва від смерті відборонила
І на Чорнім морі не утопила,

75 То як буду я до отця й матері і до роду прибувати,
Буду я отця і матір штити, шанувати і поважати;
Міг би я старшого брата за рідного отця почитати
І міг би я старшу сестру за рідную матір в себе вже мати, '
І міг би я близьких сусід за рідних братів почитати».

80 Гей, як став Олексій Попович по істиній правді гріхи богу
проповідати,
Зараз же стала велика супротивна хвиля на Чорнім морі притихати.
Притихала же і упадала,
Як неначе на Чорнім морі і не бувала,
І всіх козаків зирцем до острова прибивала.

85 Всі козаки на остров виходили,
Великому диву дивувалися:
«Гей, на якій-то ми, братця, бистрій хвилі,
На лихій хуртовині потопали
Та ні одного козака (вар.: чоловіка) через Олексія Поповича

90 3 межи війська не втеряли».
А Олексій Попович на чуда виходжає,
Бере у руки святеє письмо, читає
І всіх простих козаків на все добре научає:
«Гей, слухайте, козаки, пани-молодці,

95 Як се святеє письмо висвічує
І на все моленіє указує:
Которий чоловік отцевськую-материну молитву
Штить, шанує і поважає,
Отцевськая-материна молитва

100 У купецтві і у реместві, на полі і на морі
Великую поміч помагає».
Дай, боже, миру царському
І народу християнському,
І всім головам слухающим

105 На многая літа і до кінця віка.




Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан