Уманський сотник Іван Гонта. Віньєтка: Епізод взяття гайдамаками Умані, під проводом Железняка і Гонти.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Олексій Попович
Запис 12 або 14 лютого 1930 р.




1 На Чорному морі,
На камені біленькім,
Там сидів сокіл ясненький, жалібненький,
Ой квилить-проквиляє,

5 На Чорне море спильно поглядає,
Що на Чорному морі
Все недобре починає:
А козацький суд молодецький
На три часті розбиває.

10 Первую часть одбило —
У Дунай-скирло забило,
А хторую часть добило —
В Грабськую землю занесло,
Третюю часть має —

15 На серед Чорного моря потопає.
А при тій часті було війська много,
А при тім війську був старший,
Грицько Коломийця,
З бардзе по своєму війську окликає:
20 «Гей, козаки, панове-молодці!
Добре ви дбайте,
На Чорному морю гріхів не тайте!
Сповідайтесь
Наперед милосердному богу
25 Та й Чорному морю
І отаману-то хоть кошовому».
Козаки зачували,
А й усі замовчали,
Тілько обізвавсь один Олексій Попович:
30 «Ей, козаки, панові-молодці,
Добре ви учиніте,
Візміть мої руки, назад ізв’яжіте,
До моєї білої шиї важкий камінь прив’яжіте
Та й мене, Олексія Поповича,

35 В Чорне море спустіте:
А нехай я буду
Своєю головою Чорне море дарувати,
Ніж безповинних християнських душ погубляти».
Козаки зачували, словами промовляли:

40 «Олексію Поповичу,
Славний ти писарю і лицарю!
Ти ж було святе письмо
На день потричі читаєш
Та й нас, козаків, на все добре научаєш,

45 А з а чим же ти на своєму серцю гріхів найбільше маєш?»
Олексій Попович те зачуває,
Словами промовляє:
«Ей, козаки, панові-молодці!
Недобре я починав —

50 Охотою в службу від’їжджав,
З отцем, з матір’ю прощенія не мав.
Той мене гріх на Чорному морю
Найбільше споткав.
А іще недобре починав —

55 Старшого брата за брата не мав,
Старшої сестри збардзе не поважав,
Я їх стременем у груди одпихав.
Той мене гріх на Чорному морю і спіткав.
А іще недобре починав —

60 Мимо сорока церков пробігав,
Я з себе шапки не здіймав,
На своє християнське лице хреста не складав.
Ото мене, козаки, панові-молодці,
На Чорному морі найбільше гріх споткав.
65 А іще недобре починав —
Своїм козацьким молодецьким конем городом ристю пробігав,
Триста маленьких діток побивав,
Безневинну християнську кров проливав.
Ото мене, козаки, панові-молодці,
70 Гріх на Чорному морі найбільше споткав.
Молодії жени за ворота виходжали,
Маленьких дітей на руки восприймали,
То мене ж, Олексія Поповича,
Кляли-проклинали.

75 Той мене гріх на Чорному морі споткає.
А хотя б мене отцевська-матерна молитва боронила,
На Чорному морю не втопила,
Я б до роду прибував,
Отця б, матір штив, шанував, поважав,

80 Старшого брата за рідного б отця почитав,
Старшу сестру за рідну б неньку приймав,
Стариків-козаків почитав би й поважав,
Близьких сусід за рідне браття б принімав».
Як став Олексій Попович

85 Істинно богу гріхи розповідати,
То стала хвилешная супротивная хвиля
Утихати і впадати.
Утихала і впадала,
Як-будто на Чорному морю і не бувала,
90 Всіх до острова прибивала.
Тоді козаки на острів виходжали,
Великим дивом дивували,
Що при якій-то хвилі пробували,
А на Чорному морю потопали,

95 А через Олексія Поповича
Ні одного козака не втеряли.
Тоді Олексій Попович
На чуда виступає,
Бере святе письмо в руки

100 І тричі читає:
«Ой дивіться, козаки, панові-молодці,
Як те святе письмо
Світе і висвіщує,
І на все моленіє вказує:

105 Хто отцевську-матерну молитву
Штить, шанує, поважає,
То отцевськая-матерна молитва
На полі і на морі,
І в купецтві, і в ремецтві
НО Всегда на поміч помагає».
Стали молитву почитати,
За которою стали хліба-солі уживати.
А всем слушающим
На здоровіє, на многі літа мати.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан