Тип запорожця. Віньєтка: Сцена з життя в Запоріжскій Січі: суд над злочинцем.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Олексій Попович
Запис, ймовірно, марта 1930 р.


1 Ой на Чорнім морі,
На камені біленькому,
Сидів сокіл ясненький,
Жалібненько проквиляє,
5 На Чорне море спильна поглядає.
Там хвилешна хвиля супротивна все недобре починає,
Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває.
То перву часть одбило — у Дунай-скирло забило,
А другу часть у Грабську землю занесло,

10 А третя часть має: посередині моря потопає.
При тій часті було війська много,
При тім війську був гетьман-запорожець,
Він ізбарзе окликався:
«Ей, козаки, панове-молодці!

15 Добре ви дбайте,
На Чорнім морі гріхів ви не тайте!
То ви ж учиніте,
Синьою китайкою мої козацькі карі очі запніте
І до моєї шиї біленької хоть важкий камінь прив’яжіте
20 Та мене самого, Олексія Поповича, у синє море спустіте:
Нехай я буду своєю головою море дарувати,
Аніж маю я на Чорнім морю християнської віри через себе най-
більш погубляти».
То козаки зачували,
До Олексія Поповича словами промовляли:
25 «Ей, Олексію Поповичу, як ти нам святе письмо на день потричі
читаєш,
Почому ж ти на своєму серцю гріхів найбільш від нас маєш?»
«Ей, козаки, панове-молодці!
Я недобре починав —
В воскресний день до схід сонця мед-горілку підпивав
30 То цей гріх на Чорнім морі мене найбільш спіткав.
А ще я недобре починав —
Своєю охотою у службу од’їжджав,
Із батьком, із матір’ю прощенія не мав.
А отець, мати за ворота виходжали
35 Та мене, Олексія Поповича, прохали,
А я ордо поступав,
Стременем у груди відпихав.

То цей мене гріх на Чорнім морю
Найбільше споткав.

40 Старшого брата за брата не мав.
А іще я недобре починав —
Городом приятелем своїм козацьким конем пробігав,
Триста душ малих діток побивав,
Християнську кров безневинно проливав.

45 Матері вибігали, на руки діток хватали
І мене, Олексія Поповича, кляли-проклинали:
«Бодай ти, Олексію Поповичу, щастя-долі собі не мав,
Як ти нам діток малих повбивав!»
То Олексій Попович те промовляє:

50 «Якби мене отцевська-матерна молитва од смерті оборонила,
На Чорнім морі не втопила,
Я б до роду прибував
І отця-матір штив і поважав,
Старшого брата за отця почитав,

55 А близьких сусід за братів мав».
Став Олексій по істиному богу
Гріхи свої проповідати,
Зла хвилешна хвиля на Чорнім морі стала утихати.
Утихала і впадала, як-будто там і не бувала.
60 То козаки на остров виходжали,
Великим дивом дивували:
«На якій ми хвилі потопали,
То, мабуть, через Олексія Поповича
Ні одного козака з війська не втеряли».
65 Олексій бере письмо в руки, читає
І своїх козаків гаразд на все добре научає:
«Ей, козаки, панове-молодці!
Як це письмо освіщає,
На все моленіє вказує:
70 Хто отця-матір поважає,
То отцевська-матерна молитва
На полі і на морі,
І в купецтві, і в ремецтві
На все добре помагає».
75 Дай, боже, миру царському,
Народу християнському,
Всем на здравє, на многая лета.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан