Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Самарські брати

Запис 20 травня 1876 р

1 Ой усі поля самарські погоріли
Та вже й почорніли,
А тілько не згоріло три терни дрібненьких,
Три байраки зелененьких.

5 А тим же вони не згоріли,
Що коло себе трьох гостей іміли.
А яких же то трьох гостей?
Три братіки рідненьких,
Голубоньків сивеньких,

10 На рани смертенні посічені й порубані,
Ще й постріляні.
Один брат найстарший, писар військовий,
А другий брат козак лейстровий,
А третій брат грач і трунбач військовий.

15 Що то ізмовить найстарший брат до середульшого,
А середульший до меншого:
«Ой коли б ти, братіку, на своє здоров’я
козацьке молодецьке ізмагав
Та до річки Самарки,
До криниці Салтанки

20 Ісходив та холодної води набрав,
Та рани наші смертенні чотири широкі,
А чотири глибокі
Позакропляв,
Позамивав,


25 Та душі полегкості хоч мало создав,
То може б ми на своє здоров’я козацьке
молодецьке хоч мало що змагали».
То найменший брат теє зачуває,
До старших братів словами примовляє:
«Ей, мабуть, уже нам, братця, до річки Самарки,

30 До криниці Салтанки
Не ходити,
Холодної води не пити.
Мабуть, братця, буду я з-під голов
військову трунбу виймати,
Та буду глас подавати,—

35 Чи не буде хто набожний глас зачувати,
То чи не буде хто до нас підходжати,
Нашої смерті доглядати».
Що то змовить старший брат до середульшого,
А середульший до меншого:

40 «Ей, не єсть то нас, братця, гостра шабля порубала,
Ні бистра куля постріляла,
А єсть то нас отцева й матчина молитва скарала,
Що як ми ув охотне військо виступали,
З отцем, із маткою прощенія не приймали,

45 Брата старшого за брата не приймали,
Близьких сусід з хліба-солі збавляли,
Мимо церков їхали, мимо святую субору, шапок не здіймали
І на собі хреста не покладали,
То тим-то ми своє щастя й долю потеряли».
50 Отож-то вони сі слова промовляли
Та там собі й смерть получали.
То хотя трьох братів самарських
У тернах та в байраках, на самарському полі голова
полягла,
Так слава їх козацька молодецька не помре, не поляже.

55 Утверди, господи, люду царського,
Імператорського
І всім головам слухающим пошли, боже, на многая літа
І до конця віка!