Хорунжий. Віньєтка: рушниця, списи, келепа, шаблі, пістолети, ятагани, порохівниці.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Козак-бандурист
Варіант I


Ой, на татарських полях,
На козацьких шляхах,
Не вовки-сіроманці квилять-проквиляють,
Не орли чорнокрильці клекочуть і під небесами літають:
То сидить на могилі козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
У кобзу грас-вигравас.
Голосно співає.
Кінь біля його постріляний, порубаний,
Ратище поламане,
Піхви без шаблі булатної,
У ладівниці ні однісенького набою.
Тільки й зосталась йому бандура подорожняя.
Та у глибокій кишені люлька-бурунька,
Та тютюну пів-папушки.
Козак сердега люлечку потягає,
У кобзу грає-виграває.
Жалібно співає:
„Гей, братця, пани-молодці.
Козаки Запорожці!
Де ви ся повертаєте.
Як ви ся маєте?
Чи до Січі-матери прибуваєте?
Чи до Січі-матери прибуваєте.
Чи Ляхів ворогів киями покладаєте?
Чи Татар бусурменів малахаями, як череду у полон
Колиб мині Бог поміг старі ноги розправляти, [заганяєте]
За вами поспішати,
Можеб ще я здужав на останку віку вам заграти.
Голосно заспівати!
Нехай би моя кобза знала.
Що мене рука християнська поховала!
А то пропаде моя кобза ні за собаку:
Лежатиме сама собі у степу...
А вже мині старенькому без коня пропадати:
Не зможу я по степах чвалати.
Будуть мене вовки-сіроманці зустрівати,
^Будуть дідом* за обідом коня мого заїдати!
Кобзож моя, дружино вірная,
Бандуро моя мальованая!
Деж мині тебе діти?
А чи у чистому степу спалити
І попілець по вітру пустити?
А чи на могилі положити?
Нехай буйний вітер по степах пролітає,
Струни твої зачіпає.
Смутнесенько, жалібнесенько грає-виграває,
То може подорожні козаки бігтимуть близенько,
Почують, що ти граєш жалібненько,
Привернуть до могили".



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан