Тип запорожця. Віньєтка: Місце колишньої Чортомлицькій Січі, на річці Чортомлик, що впадає в Дніпро

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Похід на Молдавію (1650).
Варіант I

Як із низу із Дністра тихий вітер повіває, —
Бог святий знає, Бог святий відає,
Що Хмельницький думає-гадає.
Тогліж то не могли знати НІ СОТНИКИ, НІ полковники,
Ні джури козацькиї,
Ні мужі громадській,
Що наш пан гетьман Хмельницький,
Батю Зінов Богдану Чигиринський,
У городі Чигрині задумав вже й загадав:
Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав,
А ще сам з города Чигрина рушав;
За ним козаки йдуть,
Яко ярая пчола гудуть.
Которий козак не міс в себе шаблі булатної,
Пищалі семипядної,
Той козак кий на плечі забірає,
За гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає.
Оттогдіж то як до річки Дністра прибував.
На три части козаків переправляв,
А ще до города Сороки прибував,
Під городом Сорокою шанці копав,
У шанцях куренем стояв;
А ще од своїх рук листи писав.
До Василия Молдавського посилав,
А в листах приписував:
„Ей, Басилию Молдавський,
Господарю волоський
Що тепер будеш думати й гадати:
Чи будеш зо мною биться.
Чи мириться?
Чи города свої волоські уступати,
Чи червінцями полумиски сповняти?
Чи будеш гетьмана Хмельницького благати
Тогліж то Василнй Молдавський,
Господар волоський,
Листи читає.
Назад одсилас,
А в листах приписує:
„Пане гетьмане Хмельницький,
Батьку Зінов Богдану Чигринський!
Не буду я з тобою ні биться,
Ні мириться,
Ні городів тобі своїх волоських уступати,
Ні червінцями полумисків сповняти:
Не луччсб тобі покориться меншому,
Непужли мині тобі старшому?"
Оттогдіж то Хмельницький, як сії слова зачував,
Так він сам на доброго коня сідав,
Коло города Сороки поїжжав,
На город Сороку поглядав,
Іще стиха словами промовляв:
„їді, городе, городе Сороко!
ІЦе ти моїм козакам дітям не заполоха;
Буду я тебе доставати,
Нуду я з тебе великій' скарби мати,
Свою гопоту наповняти,
По битому тарелю на місяць жаловання" давати".
Оттогді то Хмельницький, як похваливсь,
Так гаразд добре й учинив:
Город Сороку у неділю рано задобіддє взяв,
На ринку обід пообідав,
К полудній годині до города Січави припав.
Город Січаву огнем запалив
І мечем іспліндровав.
***
Оттогді то инші Січавці гетьмана Хмельницького у вічі не видали.
Усі до города Яси повтікали,
До Василя Молдавського стиха словами промовляли:
„Ей, Василю Молдавський,
Господарю наш волоський!
Чи будеш за нас одностайне стояти,
Будем тобі голдовати;
Колиж ти не будеш за нас одностайне стояти,
Будем иншому пану кровю вже голдовати".
Оттоді то Василь Молдавський,
Господар волоський.
Пару коней у колясу закладав,
До города Хотині одїжджав,
У Хвилецького копитана станцією стояв;
Тогдіж то од своїх рук листи писав,
До Івана Потоцького, кроля польського, посилав:
„Ей, Івану Потоцький,
Кролю польський!
Тиж бо то на славній Україні пєш - гуляєш,
А об моїй ти пригоді нічого не знаєш.
Щож то в вас гетьман Хмельницький, Русин,
Всю мою землю волоську обрушив.
Все моє поле копєм ізорав,
Усім моїм Волохам, як галкам,
З пліч головки познімав.
Де були в полі стежки-доріжки,
Волоськими головками повимощував;
Де були в полі глибокиї долини,
Волоською кровю повиповнював“.
Оттогді то Івану Потоцький,
Кролю польський.
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
„Ей, Василию Молдавський,
Господарю волоський!
Колиж ти хотів на своїй україні проживати,
Було тобі Хмельницького у вічниї часи не займати;
Бо дався мині гетьман Хмельницький гаразд дооре знати:
У первій войні
На Жовтій Воді
Пятнадцять моїх лицарів стрічав, —
Не великий їм одвіт оддав:
Всім, як галкам, з пліч головки поздіймав.
Трох синів моїх живцем узяв,
Турському салтану в подарунку одіслав;
Мене, Йвана Потоцького,
Кроля польського,
Три дні на прикові край пушки держав.
Ані пить мині, ні їсти не дав.
То дався мині гетьман Хмельницький гаразд добре знати.
Буду його во вік вічний памятати!
Оттогді то Хмельницький помер,
А слава його козацька не вмре, не поляже.
Теперішнього часу. Господи, утверди і подержи
Люду царського,
І всім слушащим

1 всім православним християнам,
Сьому домодержавцю,
Хозяїну й хозяйці,
Подай, Боже, на многа літа!




Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан