Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Самарські брати

Запис 21 лютого 1912 р

1 Гей, усі поля самарські почорніли, ясними пожарами погоріли,
Ой тільки не згоріли у річці Самарці,
У криниці Солтанці три терни дрібненькі,
Три байраки зелененькі.
5 Гей, то тим вони не згоріли,
Що там три брата рідненькі, як голуби сивенькі,
Постріляні, порубані спочивали.
Гей, то тим вони спочивали, що рани дуже порубані та постріляні
дуже знемагали.
Ой як обізветься старший брат до середущого словами,
10 Обіллється дрібними сльозами:
«Прошу я тебе, брате, добро ти учини,
Хоч з річки Самарки або з криниці Солтанки холодної води знайди
І рани мої постріляні та порубані окропи, о... охолоди».
Гей, середущий брат теє зачуває,
15 Словами промовляє, братом рідним називає:
«Брате мій рідненький, голубонько сивенький,
Чи ти мені віри не донімаєш, на сміх підіймаєш?
Чи не одна нас шабля порубала,
Чи не одна нас пуля постріляла?

20 Що маю я на собі дев’ять ран рубані широкі,
А чотири постріляні глибокі.
Ой то добре ми вчинімо, хоч свого найменшого брата попросімо,
Нехай наш найменший брат добре дбає,
Військову суремку в головах достигав,

25 У військову суремку добре грає-програває.
Нехай нас будуть странні козаки зачувати,
Будуть до нас приходжати, смерті нашої до... доглядати.
Гей, то нехай наше тіло козацьке молодецьке у чистому полі по...
поховають».
Гей, то найменший брат теє зачуває,

30 До старших братів словами промовляє:
«Не єсть це нас шабля турецька порубала
І не єсть нас пуля яничарська постріляла,

А це отцева й пайматчева молитва по...покарала.
Ой бо як ми у охотна військо од отця й од матері

35 І од роду од’їжджали,
То ми од отця й матері прощения не брали.
Гей, як проти церкви, дому бож’его, проїжджали,
То ми шапок з голов не здіймали,
Ой і господа милосердного на поміч не прохали.

40 Ой хоч я, братця, буду у тонку суремку жалібненько грати-програвати,
То будуть турецькі яничари, безбожні бусурмени, по полю гуляти
І будуть наші ігри козацькі зачувати, і будуть до нас проходжати,
Наше тіло сікти та рубати або в тяжку неволю за... завертати.
Ой то лучше нам, братця, у чистому полі помирати, уже нам отця й
пайматки

45 І родини сердешної в вічі не видати».
Ой то стала на небі чорна хмара наступати,
Стали бідні козаки у чистому полі помирати,
Свої голови козацькі молодецькі у річці покладати.
Ой то сотвори їм, господи, вічну пам’ять,

50 А всім живущим і слухающим на многія літа.