Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Самарські брати

Запис 1930 р

1 Ой усі поля самарські почорніли,
Ясними пожарами погоріли,
А тільки не згоріло в річці Самарці
Та в криниці Салтанці
5 Три терни дрібненьких
Та три байраки зелененьких.
А тим вони не згоріли, що там три братіки рідненьких спочивали.
А тим вони спочивали, що на рани стріляні,
Гей, та порубані дуже знемагали.
10 Як старший до середульшого озоветься словами,
Заллється дрібними сльозами:
«Братіку мій рідний, милий, голубонько сивий,
Ти добро вчини, з річки Самарки або з криниці Салтанки
Холодної води знайди —
15 Мої рани постріляні,
Гей, та порубані окропи та й охолоди».
«А чи ти ж, брате, віри не доймаєш,
Так і ти ж, брате, на сміх мене піднімаєш—
Чи не одна шабля нас рубала,


20 Чи не одна ординська нуля нас стріляла,
Імею на собі дев’ять ран рубаних широких,
А чотири пулями стріляних глибоких.
То давайте ми добре вчинімо,
Свого найменшого брата попросімо,

25 То нехай же він хоч навколюшки ставає,
Тонкі суремі з-під голов виймає.
Гей, то нехай по-козацькій жалібно грає й вигравав».
«А хотя же я буду навколюшки ставати,
Тонкі суремі з-під голов виймати,

30 Хотя же я буду по-козацькій жалібно грати-вигравати,
То будуть турки і яничари наші ігри зачувати,
Будуть до нас приходжати,
А іще гірше катиргу будуть завдавати».
Дай же, боже, з неба дрібний дощик,

35 А з низу буйний вітер.
Гей, хотя дощик, а з низу буйний вітер.
Гей, хотя би чи не встала по Чорному морю бистрая хвиля,.
Та хотя би чи не вирвала б якорів із чужої катирги».
Визволь, боже, нам усіх козаків-братів із неволі

40 На тихі води, на яснії зорі,
Де мир хрещений та край веселий.