Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Плач невільників в турецькій неволі

Запис, ймовірно, 1832 р

1 Поклоняється бідний невольник
Із землі турецької, із віри бусурманської
У города християнськії — до отця, до матусі,
Що не можеть він їм поклонитися,—

5 Тілько поклоняється голубоньком сивеньким:
«Ой ти, голубоньку сивенький!
Ти далеко літаєш, ти далеко буваєш;
Полини ти в города християнськії
До отця мойого, до матусі,

10 Сядь-пади на подвір’ї отцовськім,
Жалобненько загуди,
Об моєї пригоді козацької припом’яни.
Нехай отець і матуся
Мою пригоду козацькую знають,

15 Статки-маєтки збувають,
Великі скарби собирають —
Головоньку козацькую із тяжкої неволі визволяють!
Бо як стане Чорнеє море согравати,
То не знатиме отець, либонь матерь,

20 У которої каторзі шукати:
Чи у пристані Козловської,
Чи у городі Царьграді на базарі.
Будуть ушкали, турки-яничари набігати,
За Червоноє море у орабськую землю запродати,
25 Будуть за них сребро-злато, не лічачи,
Сукна дорогі поставами, не мірячи,
За них брати».
Тогді далася бідному невольнику
Тяжкая неволя добре знати:

30 Кайдани руки, ноги поз’їдали,
Сирая сириця до жовтої кості
Тіло козацькоє проїдала...
То бідниї невольники на кров, на тіло поглядали,
Об вірі християнській гадали,



35 Землю турецькую, віру бусурманськую проклинали:
«Ти, земле турецькая, віро бусурманськая,
Ти єсть наповнена сребром-златом
І дорогими напитками;
Тілько же бідному невольнику на світі не вільно,

40 Що бідний невольник у тобі пробуваєть,
Празника рождества будьлі воскресенія не знаєть,
Все у неволі проклятої, на каторзі турецької,
На Чорнім морі пробувають,
Землю турецькую, віру бусурманськую проклинають:

45 «Ти, земле турецька, віро бусурманська,
Ти, розлуко християнська!
Уже-бо ти розлучила не єдиного за сім літ войною:
Мужа з женою, брата з сестрою,
Діток маленьких з отцем і маткою».

50 Визволь, боже, бідного невольна
На святоруський берег,
На край веселий, меж народ хрещений!..