Посполитий (селянин). Віньєтка: Зимовник козацьке

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Плач невільників в турецькій неволі
Запис, ймовірно, 1908 р


1 Не ясний сокол квилить-проквиляе,
То син до отця, до матусі в городи християнськії поклон посилае
Сокола ясного рідним братом називає:
«Соколе ясний, брате мій рідний,

5 Ти високо літаєш і далеко буваєш,
Чого ж ти у мого отця й матусі у гостях ніколи не буваєш?
Полети ж, соколе ясний, брате мій рідний,
В городи християнські
Та сядь-впади у мого отця, у матусі у дворі,
10 Жалібненько захвили
Та про мою козацьку незгодоньку і тяжкую неволеньку
Отцеві-матусі розкажи:
Нехай отець і матуся мою козацькую незгодоньку,
Тяжкую неволеньку будуть добре знати,

15 Грунти й маєтки будуть збувати,
Великії шкерботи [?] собирати
Та мою козацькую головоньку з тяжкої неволі визволяти.
Бо як стане Чорнеє море зогравати,
Тоді отець і матуся та не знатиме де свого сина шукати:

20 Чи в пристані Козловській, чи в городі Царграді на базарі.
Що як будуть турки та яничари набігати
Та за Чорнеє море в землю агарськую продавати,
Срібло та злото, не лічачи, дорогії сукна постаннями за нас брати».
То тоді брат-товариш се слово почуває

25 Та до брата-товариша словами промовляє:
«Товаришу вірненький, брате мій рідненький,
Не треба було б нам в городи християнські
Поклону подавати
Та отцеві-матусі великого жалю завдавати:

30 Хоча отець і матуся будуть добре дбати,
Грунти-маєтки збувати,
Великії шкорбети [?] збирати
Та не будуть вони знати, в якій тяжкій неволі своїх синів шукати
Сюди ніхто не проходжае

35 І мир християнський не заїжджає.
Тільки яснії соколи залітають
Та на темниці сідають,
Жалібненько хвилять-прохвиляють,
Та нас, козаків, бідних невольників,

40 Добрим здоров’ям навіщають».
Тоді козакам, бідним невольникам,
Тяжкая неволя добре далась знати:
Кайдани руки та ноги повривали,
Сирая сириця тіло козацьке молодецьке до жовтої кості проїдала.

45 Тоді козаки, бідні невольники,
Стали плакати-ридати,
До сирої землі припадати
Та землю турецьку і віру бусурменську
Клясти й проклинати:

50 «Ти, земле турецька, ти, віро бусурменська,
Ти наповнена сребром та злотом, дорогими напитками;
Тільки в тобі трудно пробувати.
Що в тобі козаки, бідні невольники, пробувають,
Празника святого різдва й великодня не знають

55 Та про віру християнськую думають та гадають,
Землю турецьку, віру бусурменську клянуть-проклинають —
Ти, земле турецька, ти, віро бусурменська, ти, розлуко християнська!
Не одного ти вже розлупила за сім літ войною
Мужа з жоною, брата з сестрою, а малих діток
60 3 отцем, з ненькою».
Тоді ж то козаки, бідні невольники,
На колінка упадали,
Господа милосердного прохали:
«Визволь нас, боже, з тяжкої неволі
65 На святоруський берег,
На край веселий, між мир хрещений, в города християнські».
Слава про козаків, бідних невольників,
Однині до віка, а вам пошли, боже, здравіє і многая літа.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан