Зіновій Богдан Хмельницький, (по гравюрі Hondius. Haga, Bafavus, 1651 г.). Віньєтка: Козачий загін у поході.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Плач невільників на каторзі
Запис 1881-1882 рр.



1 У святую неділю то-то не сизиї орли клекотали,
То біднії невольники у тяжкій неволі горко заплакали:
Залізо-кайдани брязчали,
А вони собі угору руки знімали,

5 Та господа милосердного прохали-благали:
«Дай нам, господи, дрібен дощик із неба,
А буйний вітер із низу,
То чи не буде на Чорному морі сильна хвиля вставати,
Та чи не буде із каторги турецької якорів ізривати,

10 Бо тая каторга турецькая так нам доїла, так нам доїла,
Залізо-кайдани ноги пообривало,
Козацькеє молодецькеє тіло до костей постирало».
Коли баша турецький,
Недовірок християнський,
15 Вже по ринку походжає
Та на свої турки зозла гукає:
«Турки-нечари, кажу я вам: добре дбайте,
По три пучки тернини у руки таволги червоної набирайте,
Од ряду до ряду заходжайте
.20 Та по три рази в одно місто невольника затинайте!»
То турки-нечари добре дбали,
По три пучки тернових у руки червоної таволги набирали,
Од ряду'до ряду заходжали
Та по три рази в одно місто бідного невольника затинали,
.25 До костей козацькеє тіло молодецькеє оббивали,
Кров християнську неповинно проливали.
То як стали бідниї невольники на собі кров забачати,
Стали турка клясти-проклинати:
«Ой ти, турок проклятий, віро бесурмлянська,
30 Розлуко християнська!
Ти не одного сина із отцем і з матір’ю розлучила,
І брата з сестрою,
І мужа з женою,
Товариша із товаришем;

35 Бідному невольнику ніколи й спокою немає.
Визволь нас, господи, із тяжкої неволі
Та на тихії води,
І на ясниї зорі,
Та у край веселий,

40 Междо мир хрещений,
У городи християнські!»
Дай, боже, люду царському,
Народу християнському
На здоров’я й на многії літа

45 До конця віка!



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан