Зіновій Богдан Хмельницький, (по гравюрі Hondius. Haga, Bafavus, 1651 г.). Віньєтка: Козачий загін у поході.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Плач невільників на каторзі
Запис 1903 р



1 Гей, гей! Ой у святую неділеньку да барзо рано-пораненьку,
Ой да тож-то то не сизиї орли заклекотали,
Як то біднії невольники у тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!
Угору руки підіймали, кайданами забряз[ча]ли,
5 Господа милосердного прохали та благали, гей!
«Гей! Подай, подай нам, господи, з неба дрібен дощик,
А знизу-то буйний вітер,
А чи не встала б на Чорному морі бистрая хвиля,
Да чи не позривала б вона якорів з турецької каторги, гей!

10 Бо вже ж нам сяя турецькая каторга надоїла,
Кайдани-залізо ноги повривало,
Білеє тіло козацьке пані-молодське коло жовтої кості пошмугляло».
Гей, гей! Отож-то то баша турецький бусурменський, недовірок
християнський,.
Ой то тож-то то він на чердак ісходжає
15 Да сам-то теє добре зачуває,
Да на свої слуги, турки-яниченьки, зозла гукає:
«Гей, гей, кажу, кажу я вам, турки-яниченьки,
Ой добре ж ви дбайте, барзо гадайте,
По три пучки тернини, по чотири червоної таволчи у руку набирайте,,
гей, гей!»
20 До тож-то то тії слуги турки-яниченьки
Добре дбали, барзо гадали,
По три пучки тернини, по чотири червоної таволчи у руку набирали,
гей!
Із ряду до ряду заходжали,
Потричі в однім місті бідного невольника затинали,
25 Кров християнськую неповинну проливали, гей, гей!
Ой як стали ж то тії козаки, пани-молодці,
На собі кров християнську забачати,
То стали землю турецькую,
Віру бусурменськую,



30 Клясти-проклинати, гей, гей!
«Гей, - - каже, — земле, земле турецькая,
Віро проклятая бусурменськая,
Розлуко ти християнськая,
Ой десь же то ти не одного розлучила,

35 Чи брата з сестрою,
Чи мужа з вірною жоною,
А чи вірненького товариша з товаришем, гей!
Гей! Земле, земле, десь справді ти єсть проклятая,
Тільки турчину-кальянинину на срібло, на злато вельми багатая, гей!

40 Гей, визволь нас, визволь нас, господи, усіх бідних невольників,
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
Проміждо народ хрещений

45 В городи християнськії,
До отця, до неньки,
До родини сердешної
І на многії літа
І до конця віка».

50 Ой наперед уклоняюся господу богу
І отаману, батькові кошовому,
І всьому товариству кревному й сердешному
І всім головам слухающим
На многія літа,

55 До конця віка.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан