Писар військовий.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сокіл і соколя
Запис 20 травня 1876 р



1 Вилинули соколи
З чужої сторони,
Сіли-впали у лісі,
На превоздобному древі орісі,

5 Ізвили собі гніздо щерлатное,
Ізнесли яйце жемчужное
І вивели собі дитя —
Бездольне
Та безродне,

10 Ясне соколя.
То як полетів сокіл старий
На чужу україну живності доставати,
То він собі живності не достав,
Тілько бездольне своє та безродне ясне соколя утеряв.

15 То він у свою україну прилітає,
Свого безольного та безродного соколяти на місті не застає.
То він сизокрилого орла стрічає
І до його словами примовляє:
«Ей, сизокрилий орле,
20 Чи ти не чув, чи не прибачив, де то моє дитя,
Бездольне та безродне ясне соколя, поділося?»
Ей, то сизокрилий орел теє зачуває,
До ясного сокола словами примовляє:
«Ей, то ти то ясний соколе!
25 їхали стрільці
Булахівці
З города
Царигорода,
Та твоє гніздо щерлатное увидали

30 Та оріх-дерево зрубали,
Та твоє дитя,
Бездольне
Та безродне
Ясне соколя,

35 Забрали,
Та в город Цариград заношали
Та Івану Богословцю на утіху продавали.
То-то Івась Богословець його забирає,
Золоті пута на ноги надіває


40 I жемчугом очі запускає,
По Царигороді гуляє
І ясне соколя на руках носить, серце своє утішає.
То якби ж ти, ясний соколе, над Цариград-город надлетів,
Та жалібненько заквилив,—

45 Хай твоє дитя,
Бездольне та безродне соколя,
Не так-то весело буває,
Ніякої птиці не ввижає,
Головку склоняє,

50 То чи не буде Іван Богословець велике милосердіє мати
Чи не буде його на високий вал викидати».
То ясний сокіл теє зачуває,
Над город Царигород надлітає,
Жалібненько проквиляє.

55 То ясне соколя теє зачуває,
Свою головку низенько склоняє
І очі під лоб пускає.
То Іван Богословець на його поглядає,
Важко здихає,

60 До своїх слуг словами примовляє:
«Ой ви, вірні мої слуги!
Возьміть оце дитя,
Бездольне та безродне соколя,
Та золоті пута з ніг скидайте,
65 Жемчуг з очей здіймайте,
Та на високий вал виношайте,
Та на тихий вітер його пускайте.
Буде на його тихий вітер повівати,—
Чи не буде воно на своє здоров’я змагати».

70 Ой у святую неділеньку барзо рано-пораненьку
Бездольне та безродне ясне соколя забирали,
Золоті пута з ніг скидали,
Жемчуг з очей знімали
Та на високий вал виношали,
75 На тихий вітер пускали.
То ясний сокіл на сиру землю крильця свої спускає
І своє дитя,
Бездольне та безродне ясне соколя,
Поспішно на крила хватає,
80 Під високу висоту залітає
Та город Царигород заклинає:
«Оже хоч ти, Царигород-город, на сребро-золото багатий,

Що є в тобі що їсти і пити
І хороше ходити,

85 Та немає чоловікові отрадості».
Услиши, господи, у просьбах,
У нещетних молитвах.
Дай, боже, миру царському,
Народу християнському

90 На многая літа,
До конця віка!


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан