Хорунжий. Віньєтка: рушниця, списи, келепа, шаблі, пістолети, ятагани, порохівниці.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Іван Богуславець
Запис 1805 р


1 Въ городі Козлові стояла темница каменая,

7 сажень въ землю въ мурованная,
У той темниці пробувало 700 козаковъ,
БЪдныхъ невольниковъ.

5 Межъ ними безъ старшины козацкой не бывало,
Бувъ одинъ старшій старшиною Иванъ-Богославецъ ,
Гетманъ запорожскій.
Они десять літь пробували въ неволи,

10 То Иванъ-Богославецъ сидя соби думаетъ да гадаетъ,
До козаковъ словами промовляетъ:
«Козаки, панове молодцы,
Що у насъ сегодни за день великая субота,
Завтра будетъ святый день — Великъ-день,

15 Будуть наши отцы рано вставати,
До Божого дому приступати,
Божіе слово выслухати,
Насъ, бъдныхъ невольниковъ, поминати».
То всі невольники тое зачували,

20 Дробными слезами обливали,
Иванца-Богославца лаяли-проклинали:
«Бодай ты себі, Иванецъ-Богославецъ, щастья и доли не малъ,
Що ты намъ сей праздникъ отказалъ».
Иванъ-Богославецъ тое зачуває,

25 Словами промовляє:
«Не лайте мене, братцы, не проклинайте,
Може намъ, братцы, Богъ милосердный буде помогати,
Чи не будемъ мы съ неволи выступати?»
То въ неділю рано-пораненько

30 Алканъ-пашева турецкая отъ мужа зоставала,
Свого мужа поховала,
До темницы прихожала,
Темницу отмыкала,
Помежъ невольниками похожа ла,

35 Иванца-Богославця за білую руку брала,
Ще словами промовляла:

Коли бъ ты свою віру христіанскую поломалъ,
А нашу бусурманску на себя бралъ,

40 Уже бъ ты въ городъ Козловъ пановалъ...
Я бъ твоихъ невольниковъ всЬхъ изъ темницы выпускала,
Въ землю христіанскую хорошенько провожала».
Иванецъ-Богославецъ теє зачуває,
Словами промовляє:

45 «Алканъ-пашова, пани молодая!
Якъ не будешь ты мнк христіанскою вкрою урккати,
Буду я тебя за жену до себе брати».
То вже Алканъ-пашова, пани молодая,

7 недкль хмелю не заживала,

50 Христіанскою вкрою не уръкала,
Вскхъ невольников изъ темницы выпускала,
Въ землю христіанскую хорошенько провожала.
Якъ стала на восьмой недкле хмкль заживати,
Стала съ молодыми турецкими панами гуляти,

55 Стала Иванчевы-Богославцевы христіанскою вкрою урккати:
«Дывится, панове,
Якій у мене мужъ прекрасный,
Та винъ у насъ побусурменился для роскоши турецкой».
Иванецъ-Богославецъ тое зачуває,
60 До Чернаго моря швиденько прибігає,
Въ лодку скдае,
Козаковъ середъ Чернаго моря догоняв,
До козаковъ въ судно вступає.
Алканъ-пашева, пани молодая, до Чернаго моря прихожае,

65 Иванца-Богославца въ суднк забачає,
Дробными слезами обливає:
«Иванче-Богославче!
Бодай тебе Господь милосердный на семь свктк избавилъ,
ЯКЪ ты мене, молоденьку, зрадилъ!»
70 То ще якъ стала темная ночь наступати,
Стали козаки до города Козлова назадъ прибувати,
Стали на турокъ на сонныхъ набкгати,
Стали ихъ рубати,
Городъ Козловъ огнемъ-мечемъ воевати,
75 Стали турецкіе лехи разбивати,
Сребро-злато, дорогую одежду забирати,—
Сталъ Иванецъ-Богославецъ Алканъ-пашевую, паню молодую,
рубати,
Стали отъ пристани Козловской поспішати,
И ще до світа до города Січи прибувати,


80 Въ городЪ СЪчи сокровища турецкія разделят
Стали уже козаки словами промовляти:
«Иванче-Богославче, гетмане запорожскій!
Десять лЪтъ ты въ неволЪ пробувалъ,
Ни одного козака не утерялъ!»

85 Вызволь, Господи, невольника изъ неволи
На край веселый,
Между миръ христіанскій!


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан