Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Маруся Богуславка

Запис, ймовірно, середини 1850-х рр.

1 Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная,
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
5 Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богу славка,

10 Приходжае,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, бідниї невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера!»

15 Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:

20 «Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

25 Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,

30 Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой , козаки,
Ви, бідниї невольники!
Що сьогодня у нашій землі християнській великодная субота,



35 А завтра святий празник, роковий день Великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,

40 Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!»

45 То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала,
Словами промовляла:
«Ой, козаки,

50 Ви, бідниї невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
55 На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день Великдень,
60 Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
65 Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає —
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
70 Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, бідниї невольники!
75 Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте.
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моему батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,

80 Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,

85 Бо вже я потурчилась, побусурменилась,
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, боже, нас всіх, бідних невольників,
З тяжкої неволі,
90 3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!

95 Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!