Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Маруся Богуславка

Запис 30 січня 1886 р

1 На синьому морі,
На білому камені,
Там стояла темная темниця,
А в тій темниці, там пробувало п’ятсот козаків,

5 Бідних невольників.
Що вони тридцять три літа там пробували,
Сонця праведного
І світа білого
Собі в вічі не видали.

10 Десь узялась дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
До темниці приходжає,
До козаків словом промовляє:
«Ах, ви, козаки,

15 Біднії невольники!
Що ви тут тридцять три літа пробували,
Сонця праведного,

Світа білого
Собі в вічі не видали;

20 Чи ви знаєте, що в нас день сьогодні святий субота,
Завтра будеть святий день Великдень?»
Вони на колінка упадали ,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,

25 Проклинали:
«Щоб ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Ні щастя собі, ні долі не мала,
Як ти нам сей день Великдень сказала.

30 Що наші ріднії будуть пити і гуляти
І нас споминати,
А нам будеть тяжко та важко
У неволі пробувати».
«Не лайте мене, біднії невольники, і не проклинайте!

35 Турецький пан од двору од’їжджатиме ,
Ключі мені у руки уручатимє ,
То я буду на білий світ вас випущати.
То ви біжіте,
Тілько города Богаславії не миніте,

40 Там моєму отцеві накажіте,
Що нехай монетов не збуває,
Мене відсіля не викупляє,
Бо вже я потурчилась
І побесурменилась
45 На турецькі ласощі і на лакомини».
Визволь, господи, нас, бідних невольників, на волю,
В край веселий,
У мир хрещений,
На ясні зорі,

50 В городи християнські.
Християнському миру на здравіє
І на многіє літа.