Хорунжий. Віньєтка: рушниця, списи, келепа, шаблі, пістолети, ятагани, порохівниці.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Маруся Богуславка
Запис початку 1900-х рр.



1 На Чорному морі, на камені білому,
Там стояла темниця темненька,
А в тій темниці було сімсот козаків, бідних невольників,
Що вони тридцять літ у неволі пробували,

5 Білого світу й праведного сонечка у вічі не видали
І празника святого різдва й великодня не знали.
В одно время дівка Маруся-бранка, попівна Богуславка,
По Чорному морі проїжджала,
До темної темниці прибувала,

10 То вона до козаків, бідних невольників, тихо словами промовляла:
«Ви, козаки, бідні невольники,ви у неволі пробуваете,
Скажіте мені, що в нас тепера в християнських городах за день?»
Тоді козаки, бідні невольники, стали плакати-ридати,
До дівки Марусі-бранки, попівни Богуславки, словами промовляти:

15 «Ах, ти, дівко Марусю-бранко, попівно Богуславко,
Почому ми можемо сей день знати,
Як ми тридцять літ у неволі пробуваемо,
Білого світа і праведного сонця у вічі не видаємо?»
«Ах, ви, козаки, бідні невольники,

20 Скажу я вам, що в нас в християнських городах за день:
День у нас сьогодні субота,
А завтра роковий день Великдень».
Тоді козаки, бідні невольники, стали слізно плакати і ридати,
Дівку Марусю-бранку, попівну Богу славку, клясти й проклинати.


25 «Бодай же ти, Марусю-бранко, попівно Богуславко,
Щастя й долі не мала,
Як ти нам роковий празник велик день сказала.
Що в наших християнських городах
Родителі наші будуть пити та гуляти

30 Та друг-друга в дом закликати,
А нам тяжко та важко
В тяжкій неволі, в темниці темненькій пробувати».
Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка,
Все добре дбала,

35 До козаків словами промовляла:
«Ви, козаки, бідні невольники,
Не лайте мене й не проклинайте мене.
То буде турецький паша в країну виїжджати,
Буде мені ключі вручати,

40 А я буду до темниці приходжати,
Темницю буду відпирати і вас, козаків, бідних невольників,
з темниці буду випускати».
Настала та година, що турецький паша в країну від’їжджає,
Та дівці Марусі-бранці, попівні Богуславці, ключі вручає.
Тоді дівка Маруся-бранка, попівна Богуславка, усе добре дбає,
До темниці приходжає,
Темницю відпирає,
Козаків, бідних невольників, з тяжкої неволі випускає.]
Сама дівка Маруся-бранка, попівна Богуславка, на колінка упадає,
Руки вгору піднімає,

50 Бога милосердного благає:
«Визволь же нас, боже, з тяжкої неволі.
А ви, козаки, бідні невольники,
Прошу я вас, добре ви дбайте,
З тяжкої неволі утікайте,

55 В городи християнські прибувайте,
Одного города Богуслава не минайте,
До мого отця й матусі забігайте,
Низенький поклон подавайте.
Нехай мій отець і матуся добре дбають,

60 Грунтів-маєтків не збувають,
Великих шкабет [?] не збирають,
Та дівки Марусі-бранки, попівни Богуславки,
З тяжкої неволі не визволяють.
Що вже дівка Маруся-бранка, попівна Богуславка,
потурчилась і побесурменилась


65 Для роскошів турецьких, для лакомства нещасного!»
Тоді дівка Маруся-бранка, попівна Богуславка, на колінка упадала
Господа милосердного прохала:
«Та услиш, господи, у мольбах наших
І у щирих молитвах цих козаків, бідних невольників,

70 Та визволь же нас, боже, з тяжкої неволі
На край веселий , між мир хрещений,
На тихі води, на ясні зорі,
На святоруський берег».
Слава про дівку Марусю-бранку, попівну Богуславку,

75 Про козаків сімсот, бідних невольників,
Однині до віка.
Всім на здравіе і многії літа.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан