Пушкар доби гетьмана Івана Мазепи. Віньетка: Козачі окопи і ретраншементи.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Маруся Богуславка
Запис 12 або 14 лютого 1930 р


1 На Чорному морі,
На камені біленькім,
Там стояла темниця кам’яная.
Ой у тій темниці пробувало сімсот козаків,
5 Й а бідних невольників.
Тридцять год в тій неволі пробували,
Гей, а й в тій неволі пробували,
Світа божого, сонця праведного
В своїх очах не видали.

10 То до їх дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, прибуває,
То й словами промовляє:
«Гей, козаки, козаки, бідні невольники,
Чи ви знаєте, що в землі християнській за день тепера?»
Гей, козаки зачувають,
15 Словами промовляють:
«Почім же б ми могли знати,
Що в землі християнській за день тепера,
Як ми же тридцять год
В тяжкій неволі пробуваєм,
20 Світа божого, сонця праведного
В своїх очах не видаєм?»
То тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, пробував
Та й словами промовляє:
«Ей, козаки, козаки, бідні невольники,

25 В землі християнській тепера день великодная субота,
А завтра роковий же божий празник Великдень».
Козаки, бідні невольники, зачували, по речах її пізнавали,
Словами промовляли, кляли-проКлинали:
«Бодай ти, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко,

30 Щастя й долі не мала, як ти нам цей день божий празник сказала»-
«Ей, козаки, козаки, бідні невольники,
Та не лайте, не проклинайте —
Четвертого часу полуночної години піджидайте.
В четвертім часу полуночної години

35 Буде пан турецький до мечеті од’їжджати,
То мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
То я буду до темниці прибувати
40 І темницю відмикати,
І вас, козаків,
Бідних невольників,
На волю випускати».
Діждали четвертого часу

45 Полуночної години.
Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка,
До темниці прибуває,
Темницю відпирає,
Бідних невольників
50 На волю випускає.
«Куди йдіте, то йдіте,
Тільки, прошу вас,
Города Богуслава не миніте,
Батькові і матері іскажіте,

55 Нехай вони грунтів не збувають,
А скарбів не наживають
Та й мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
Відсіля не визволяють,

60 Бо вже я тут потурчилась
Та й побусурменилась
А для панства великого,
Для лакомства нещасного».
Визволь, боже, бідного невольника
На тихі води, на ясні зорі,
На край веселий,
А в мир хрещений.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан