Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Утеча трьох братів з Азова, з Турецької неволі
Запис, ймовірно, 1852-1854 рр.



1 Із города із Азова то не туман налягає —
Три брати рідненьких,
Як голубоньки сивенькі,
З тяжой неволі втікали:

5 Два кінних, третій піший-пішениця,
Между ними, як би чужа-чужениця.
Пожар ніжки піджигає,
Кров слідочки заливає,
Плач головку знемагає.

10 До кінних братів він словами промовляє:
«Ей, станьте ви, братця, коней попасіте,
Мене, меншого брата, із собою на коней возьміте
І в города християнські ввезіте,
Або мені головку, як галку, з пліч ізніміте!»

15 То вже старший брат милосердіе має,
На телмак шаблю винімає
І хоче свойму брату меншому
Головку, як галку, з плеч ізняти.
Да підстарший брат милосердіе має,

20 Голою рукою за палаш хапає:
«Меч твій не озьми
І рука твоя не зніми! —
Будем ми їхать тернами і байраками
І всіми козацькими признаками,

25 Будем верхи тернам і байракам зривати
Тобі, меншому брату, признаку покидати».
Як не стало ні тернов, ні байраков,
Ніяких козацьких признаков,
Дак підстарший брат на собі червону китайку обдирає

30 І свойому меншому брату на приміту покидає.
Як став уходить менший брат у шляхи самарськії,
У ріки салтанськії,
Став червону китайку знаходжати,
До щирого серця прикладати:

35 «Ей, недурно ж ся червона китайка
По шляхах самарських валяється —
Знать, моїх братів давно на світі немає».
Об своїй пригоді то він нічого не знає,
Що його три пригоді у чистім полі споткає:

40 Одно — безвіддя,
А другеє — безхліб’я,
А третєє — в чистім полі безголів’я.
Як став виходити на шляхи самарські
І на степи салтанські,

45 Став у чистім полі Савур-могилу забачати,
Став до Савур-могили приходжати,
Став од сирої землі пришествие приймати,
Стала із низу із Ністра чорна хмара наступати,
Став дрібен дощик накрапати,

50 Став козак од сирої землі пришествие приймати,
До сирої землі припадати.
Стали вовки-сірохмарці набігати
І орли-сизокрильці налітати,
Стали [козаку! на чорні кудрі наступати;

55 3 білого [його] лиця очі винімати.
Дак став старший брат у города християнські уїжджати,
До отця, до матки, до родини покревної став приїжджати,
Став на дві часті худобу розділяти
І став отцю-матері помогати.

60 Об своєму меншому брату —
Наче б ніколи не бувало.
Помер козак і поляг
На Савур-могилі,
На шляхах самарських

65 І на ріках салтанських,
А слава його не вмре, не загине:
Покудова буде світ світати
І сонце сіяти
Будем славу його прославляти!



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан