Тип запорожця. Віньєтка: Місце колишньої Чортомлицькій Січі, на річці Чортомлик, що впадає в Дніпро

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Утеча трьох братів з Азова, з Турецької неволі
Запис 1857-1860 рр.



1 На чужій чужині,
В степу Вкраїні,
Собиралися войни больших.
А із города Азова втікали три братіки рідненькі,

5 Голубчики сивенькі,
Товариші же сердешні.
Два брати конная-кононйця,
А третій пішая-пішениця,
Як у полі одна одиниця.

10 Іде він проходжає,
Стиха слово промовляє:
«Братіки мої рідненькі,
Голубчики сивенькії,
Товариші же сердешниї!
15 Станьте ви, братця,
Коники попасіте,
Мене, меншого брата, хотя на півмилі обождіте,
Хоч на півмилі обождіте,
Або з пліч главку, як галку, зніміте.
20 Да не дайте туркам безбожним на поталу».
Старший брат нехорошії мислі має,
На текпак [?] шаблю знімає,
А середульший брат хороші мислі має,
Голою рукою за шаблю хватає:

25. «А братіку мій рідненький,
Голубчику сивенький,
Товаришу же сердешний!
Міч твій не озьми і рука твоя не зніми,
А хоч міч твій візьме і рука твоя зніме,

30. Дак душа наша в гріхах вже й не скупиться.
Лучче ми, брате, поїдьмо тернами да байраками,
Трейтіми козацькими признаками,
Да будемо ми панам, лестливим ляхам,
Із пліч главки знімати

35. Да свойому меншому брату на признаку покидати».
Як переїхали терни да байраки
І треті козацькі признаки,
Не стало їм ні тернів, ні байраків,
Ні третіх козацьких признаків.
40. Там їх три погоді споткало:
Одна погода — безвіддя,
Другая — безхліб’я,
Третяя — козацьке безголів’я.
Середульший брат хороші мислі має,

45. На собі китайку пориває,
Меншому брату на признаку покидає.
Ногами не пійдуть
І руками не зведуть,
І очима не зоглянуть.
50. А менший брат іде-проходжає,
Ту китайку знаходжає,
До щирого серденька прикладає,
Стиха слово промовляє:
«Братіки мої рідненькі,

55 Голубчики сивенькі,
Товариші же сердешні!
Коли б я знав,
Ваші косточки знаходжав би,
Хоч по коліна б у землю заховав би».

60 Тоді менший брат дійшов до Савур-могили:
«Савур-могило, Савур-могило!
Будь ти мені рідная отець і мати!
Буду я на тобі головку свою козацькую покладати».
Як сеє зговорив, так барзе добре й учинив.

65 Тотчас, орли сизопері налітали,
На чорнії кудрі наступали:
«Орли мої, орли сизопері!
Стойте ви, обождіте,
Як буде з низу з Дністра, тиці [?] буйний вітер повівати,
70 Чорна хмара наступати,
Дрібен дощик накрапати,
Тогді моя душа з тілом буде розпрощеннє мати».
Як сеє зговорив, так барзе добре й учинив .
Того часу орли сизопері налітали,

75. На чорнії кудрі наступали,
З лоба очі винімали.
А старший брат да середульший брат як доїхали до річки
Полтавки,
До криниці Салтанки,
До середульший брат хороші мислі має,
80 Стиха слово промовляє:
«Братіку мій рідний,
Голубчику сивий,
Товаришу же сердешний!
Станьмо ми, коники попасімо,

85 Свого меншого брата іще хоч на півмилі обождімо».
До старший брат нехороші мислі має,
Стиха слово промовляє:
«Як будемо,— каже,— меншого брата обжидати,
Буде нас турецька погоня наганяти.

90 А як приїдем же, брате, до отця, до матки,
Будуть нас отець і мати питати,
Яку ми будем отцю-матері правду казати?»
Як стали меншого брата обжидати,
Стала їх турецька погоня наганяти.

95 От як догнали, дак посікли й порубали.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан