Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Утеча трьох братів з Азова, з Турецької неволі
Запис липня 1863 р



1 Ой як з города Азова, було собі три братіки рідненькі,
Товариші вірненькі.
Ой поїжджали вони в Чорноморие гуляти,
З проклятим неприятелем воювати.

5 Ой як стала за ними погонь біжати,
Стали вони од проклятого неприятеля втікати,
Ой од невірної татарви.
Два брати на конниці, третій піший поміж ними, як би
чужа-чужениця.
Став же менший брат піший приставати,

10 Став горько сльозами плакати-ридати,
Став своїх старших братців прохати:
«Ой ви, брати старшії, товариші вірнії,
Станьте ви, коні попасіте —
Мене, меншого брата, підождіте!

45 А хоч підождіте, хоч з пліч голову іздійміте».
Середульший же брат сльозами плаче й ридає,
Меншому брату промовляє:
«Як же ми будемо тобі, меншому брату,
З пліч головку іздіймати?

20 А рука бо і не здійметься,
А хоч рука іздійметься,
До й міч не візьме,
А хоч же й міч візьме,
Дак душа гріха не скупиться.

25 Лучче будем ми тебе, меншого брата,
Да будем дорогу китайку козацьку поривати,
Да на шлях, на дорогу викидати,
Ой да будем же тобі, меншому брату, на прикмету
покидати».
Ой да вже ті два брати у татарські степи уїжджали,

30 Середульший же брат сльозами плаче і ридає,
Меншого брата споминає
Да дорогу козацьку китайку пориває,
Да на шлях, на дорогу покидає.
А старший брат середульшого ругає:

35 «Нащо ж ми будем меншого брата піджидати
Да на три часті худобу розділяти?
Лучче нам меншого брата вік у вічі не видати,
Як нам на три часті худобу розділяти».
Да вже ж ті два брати до Савір-могили доїжджали,

40 А менший брат у татарські степи уходжае,
Дорогу козацьку китайку познавае.
Став же менший брат дорогі козацьку китайку познавати,
Став горько сльозами плакать і ридати:
«Де ж се мої брати старші,

45 Товариші вірні?
Чи їх же звірі поїдали,
Чи їх же прокляті неприятелі побивали?
Якби я їх тіло находив,
Не дав би я птиці-звіру на поталу».

50 Да вже ж ті два брати до криниці доїжджали,
Шовковий намет напинали,
Роздумавшись, меншого брата піджидали.
Середульший же брат сльозами плаче й ридає,
Старшому брату промовляє:
55 «Як же нам, старший же брате,
Меншого брата не піджидати,
Дойдем до отця, до матері, будуть отець-мати про меншого
сина питати,
Яку ми будемо їм правду казати?»
Старший же брат, гордий, промовляє:

60 «Ми отцю-матері скажем:
Не в однім ми місці бували,
Ми свого меншого брата і в вічі не видали».
Середульший же брат словами промовляє:
«Як не будем отцю-матері правди казати,

65 До буде нас сам господь карати,
Будем ми в темниці пропадати».
Да вже менший же брат до Савір-могили доходжає,
Савір-могилу величає:
«Савір-могило, будь ти мені рідна мати.

70 Буду я на тобі помирати,
Козацькую головку покладати».
Чорний ворон налітає,
На чорні кудрі наступає,
З лоба очі вибирає.

75 Став же менший же брат сльозами плакать і ридати,
Став чорного ворона прохати:
«Ой ти, чорний вороне!
Сожди ти з півдня години!
Стане хмара наступати,

80 Стане дощик накрапати
Тогді стане моя душа з тілом розстрявати».
Да вже ж ті брати уп’ять же до криниці доїжджали,
Роздумавшись, меншого брата піджидали.
А за ними погонь біжала,

85. Меншого брата за умершего почитала,
А тіх двох братів уловили
Да в темниці посадили.
Став у темниці старший брат гордий плакать і ридати
Да свого меншого брата споминати:
90 «Якби, середульший брате,
Меншого брата не покидали,
Может, ми і в темницю не попали.
А в темниці-кам’яниці
Однині да й до віка».


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан