Січовий дід, абшитований (відставний).

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Утеча трьох братів з Азова, з Турецької неволі
Запис 1930 р



1 Ані сивиї тумани уставали,
Ні дробниї дощики накрапали
І ні сизі орли захлехотали,
То ж три братіки з города з Озова,

5 3 вери турецької утікали.
Два брати ідних, обидва кінних,
А маленький — піший-піхотинець.
Менший
Біжить-доганяе,

10 За стремена хватає,
На жовте коріння, на біле каміння
Сліди кров’ю заливає,
Старшого брата благає:
«Братіки рідненькі, голубчики сивенькі!

15 Хоть малое врем’я обождіте,
Уміждо коні мене возьміте,
Або, братіки, з плеч головку мені ізніміте,
А все тут не покиньте,
Бо тут краї голодні, води холодні,

20 Земля кам’яная,
Вера бусурманська — проклятая».
То старший брат се зачуває,
Так меншому промовляє:
«Що ми будем тебе дожидати,

25 То будуть і нас турки доганяти,
Горше в тяжку неволю будуть живйом завертати,
То ми самі не втечемо
І тебе не ввеземо.
А будем ми, брате, по боярках проїжджати,

30 Терни ламати
І будем тобі на примету давати».
Вибігали в чистое поле, в широке роздоллє,
То середульший брат добре дбає
І об меншому розсуждає,

35 Один каптан має
І той на собі обриває —
Меншому брату примету дає.
Ізбігали вони на Савур-могилу,
То середульший брат добре думае-гадає

40 І старшого вговоряє:

«Братіку рідний, голубчику,
Тут трава хороша,
Вода погожа,
Станьмо, оддихнімо,

45 Козацьких молодецьких коників попасімо,
А меншого брата підождімо
Та вивезем його у край веселий,
У мир хрещений і в города християнські».
То старший брат зачуває

50 І середульшому промовляє:
«Що ми його будем дожидати
Та до отця, до матері приїжджати,
Да будем натроє отцовщину паювати».
А вибігав піший-піхотинець

55 В чистеє поле, в широке роздоллє.
[«Чи моїх братів на світі немає,
Чи турки їх порубали,
Чи звєр-птиця поїдає»].
І пробігав він ні день, ні два, ні три, ні чотири.

60 Одно — безвіддя, друге — безхліб’я.
Уже буйний вітер повіває,
Козака з ніжок вале.
А забігав він на Савур-могилу.
Ой час-врем’я ніженькам спочивочок дати,

65 К сирой землі головоньку приклоняти,
Богу душу оддати.
К йому прилітали три дробнії пташки, три сивиї зозулі,
То так вони його окували,
Як родиш сестриці братіка оплакали.

70 Как-то тяжко і важко
Козакові на Савур-могилі погибати.
К йому дробная птиця налітала,
Коло жовтої кості тіло біле оббирала.
Сизі орли налітали,

75 На чорний чуб йому наступали,
А очі з лоба вибирали.
То козак се зачуває,
До орликів промовляє:
«Братіки-орлики, гості мої ні любі, ні милі,

80 Дайте душі з тілом розстаться,
Тода будете на чорний чуб наступати,
Очі з лоба вибирати».
То з-під восходу праведного сонечка
Вітер повіває, комиш прихиляє,

85 То тіло [біле] пішого-піхотинця прикриває,
Звіру-птиці на поталу не дає.
А ті два брати прибували,
Під города християнські під’їжджали,
То середульший брат добре дбає

90 І об меншому розсуждає,
І старшого вговоряє:
«Братіку рідненький,
Голубчику сивенький!
Как-то на серці тяжко та важко:

95 Чи нашого брата на світі немає,
Чи турки його порубали,
Чи на Савур-могилі марно погибає».
То старший брат се зачуває,
А середульшому промовляє:

100 «А що ми його будем дожидати?
Та до отця, до матері приїжджати,
Будем ми натроє отцовщину паювати.
А то будем ми до отця, до матері прибувати
І надвоє отцовщину паювати (вар.: удвох споживати)».

105 А середульший се зачуває,
Старшому промовляє:
«Как же ми будемо отцеві-матері казати,
Де ми меншого брата покинули?»
А старший се промовляє:

110 «Що ми не в одній неволі пробували,
Не одному турецькому панові служили,
Меншого брата [його] не видали,
Од сна будили — не збудили».
А середульший брат отвічає:

115 «Не будем ми отцеві-матері правди казати,
То буде нас господь милосердний бити-карати
І з небес благодаті не буде посилати».
А старший брат середульшому так отвічає:
«Що будеш ти отцеві-матері правду казати,

120 То будеть і твоя головонька од мого гострого меча з плечей злітати
І буду я отцовщину сам поживати».
То вони із’їжджали на річку на Салтанку...
Де не взялася турецька шабля,
Обох їх порубала
125 І погибли на веки веков. Амінь.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан