Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Розмова Дніпра з Дунаєм.

Варіант I

Питається Дніпр тихого Дуная:
„Тихий Дунаю,
Що я своїх козаків на тобі не видаю?
Чи твоє дунайськеє гирло моїх козаків пожерло, —
Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?"
Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути:
„Дніпре-батьку, Славуто
Сам собі думаю да гадаю.
Що твоїх козаків у себе не видаю.
Уже чверть года, три місяці вибуває,
Як твоїх козаків у мене немає.
Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло.
Ні моя дунайська вода твоїх козаків не забрала,
їх Турки не постреляли, не порубали,
До Царя-городав полон не забрали...
Всі мої квіти луговиї і низовиї пониділи.
Що Твоїх козаків у себе не виділи.
Твої козаки на черкеській горі пробувають.
Холодної води в барила набірають.
Шляхи і дороги замічали,
Городи бусурменські плюндрували,
Огнем-мечем воювали,
Сребра-злата подостатком4) набірали,
До річки Хортиці прибували,
Велику переправу собі мали,
До стародавньої Січі поспішали,
У стародавній Січі очертою5) сідали,
Сребро і злато турецьке на три части паювали,
Мед і оковиту-горілку підпивали,
За весь мир Господа прохали.
Коториї козаки чистим полем гуляли.
Річки низовиї, помошниці дніпровиї, добре знали".