Тип запорожця. Віньєтка: Сцена з життя в Запоріжскій Січі: суд над злочинцем.

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Хмельницькій і Барабаш
Запис 1853 р


1 Як із день-години
Зчиналися великі войни на Україні,
От тогді ж то не могли обібрати,
За віру християнську одностайно стати;
5 Тільки обібрався Барабаш да Хмелницький,
Да Клиша Білоцерківський.
От тогді вони од своїх рук листи писали
До кроля Радислава посилали.
Тогді ж то кроль Радислав листи читає,

10 Назад одсилає,
У городі Черкеськом Барабаша гетьманом настановляє:
«Будь ти, Барабаш, у городі Черкеськом гетьманом,
А ти, Клиша, у городі Білій Церкві полковничим,
А ти, Хмелницький, у городі Чигрині хоть писарем військовим».

15 От тогді ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував, —
Тільки півтора года.
Тогді ж то Хмелницький добре дбав,
Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав,
А ще дорогими напитками його вітав

90 I стиха словами промовляв:
«Ей пане купе, пане Барабашу, пане гетьмане мелодии!
Чи не могли б ми з тобою удвох королевських листів прочитати,
Козакам козацькі порядки подавати,
За віру християнську одностайно стати?»

25 От тогді ж то Барабаш, гетьман молодий,
Стиха словами промовляє:
«Ей, пане куме, пане Хмелницький, пане писару військовий!
Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати,
Нащо нам козакам козацькі порядки давати?

30 Чи не лучче нам із ляхами,
Мостивими панами,
З упокоєм хліб-сіль по вік вічний уживати?»
От тогді ж то Хмелницький на кума свого Барабаша
Велике пересердіє має,

35 Ще кращими напитками вітає.
От тогді-то Барабаш, гетьман молодий,
Як у кума свого Хмелницького дорогого напитку напивсь,
Дак у його і спать поваливсь.
От тогді-то Хмелницький добре дбав,

40 Із правої руки, із мізинного пальця щирозлотний перстень ізняв,
Із лівої кишені ключі виймав,
З-під пояса шовковий платок висмикав,
На слугу свого повірного добре кликав-покликав
«Ей, слуго ти мій, повірений Хмелницького!
45 Велю я тобі добре дбати,
На доброго коня сідати,
До города Черкаського, до пані Барабашевої прибувати,
Кролевські листи до рук добре приймати».
От тогді-то слуга, повірений Хмелницького, добре дбав,
50 На доброго коня сідав,
До города Черкаського скорим часом, пилною годиною «прибував,
До пані Барабашевої у двір уїжджав,
У сіни ввійшов — шличок із себе скидав,
У світлицю ввійшов — низький поклон послав,
55 Тиі значки на скам’ї покладав,
А ще стиха словами промовляв:
Ей, пані,- каже, - ти, Варабашева, гетьманова молодая!
Уже твій пан Барабаш, гетьман молодий,
На славній Україні з Хмелницьким великі бенкети всчиняють

60 Веліли вони тобі сії значки до рук приймати
А мені листи кролевські оддати
Чи не могли б вони із кумом своїм Хмелницьким
Удвох прочитати
І козакам козацькі порядки давати?»

65 От тогді ж то пані Барабашева, гетьманова,
Удариться об поли руками, .
Обіллється дрібними сльозами,
Промовить стиха словами:
«Ей, не з горя-біди мойому пану Барабашу

70 Схотілося на славній Україні з кумом своїм Хмелницьким
Великі бенкети вчиняти!
Нащо б їм кролевські листи удвох читати?
Не лучче б їм із ляхами,
Мостивими панами,

75 3 упокоєм хліб-сіль вічниї часи уживати?
А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий,
На славній Україні огнів да тернів ізгашати,
Тілом своїм панським комари годувати —
Од кума свого Хмелницького».

80 От тогді ж то пані молодая Барабашевая
Стиха словами промовляє:
«Ей, слуго, повірений Хмелницького!
Не могу я тобі листи кролевські до рук подати,
А велю я тобі до воріт одходжати,

85 Кролевські Листи у шкатулі із землі виймати».
От тогді-то слуга, повірений Хмелницького,
Як сі слова зачував,
Так скорим часом, пилною годиною до воріт одходжав,
Шкатулу з землі з кролевськими листами виймав,

90 Сам на доброго коня сідав,
Скорим часом, пилною годиною до города Чигрина прибував,
Свойму пану Хмелницькому кролевські листи до рук добре оддавав.
От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, од сна уставав,
Кролевські листи у кума свого Хмелницького зоглядає;

95 Тогді й напитку дорогого не попиває,
А тільки з двора тихо з’їжджав
Да на старосту свого Крачевського кличе, добре покликає:
«Ей, старосто,—каже,— ти, мій старосто Крачевський!
Коли б ти добре дбав,
90 Кума мого Хмелницького живцем узяв,
Ляхам, мостивим панам, до рук подав;
Щеб нас могли ляхи, мостивиї пани, за білозорів почитати».
От тогді-то Хмелницький як сії слова зачував,
Так на кума свого Барабаша велике пересердіє мав,

105 Сам на доброго коня сідав,
Слугу свого повіреного з собою забирав.
От тогді-то припало йому з правої руки
Чотири полковники:
Первий полковниче — Максиме Олшанський,

110 А другий полковниче — Мартине Полтавський,
Трейтій полковниче — Іване Богуне,
А четвертий — Матвій Бороховичу.
От тогді-то вони на славну Україну прибували,
Кролевські листи читали,

115 Козакам козацькі порядки давали.
Тогді-то у святий день, у божествений, у вовторник
Хмелницький козаків до сходу сонця пробуджае
І стиха словами промовляє:
«Ей, козаки, діти, друзі-молодці!

120 Прошу я вас, добре дбайте,
Од сна уставайте,
Руський очинаш читайте,
На лядські табури наїжджайте,
Лядські табури на три часті розбивайте,

125 Ляхів, мостивих панів, упень рубайте,
Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте,
Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте!»
От тогді ж то козаки, друзі-молодці, добре дбали,
Од сна уставали,

130 Руський очинаш читали,
На лядськиї табури наїжджали,
Лядськиї табури на три часті розбивали,
Ляхів, мостивих панів, упень рубали,
Кров їх лядську у ПОЛІ З ЖОВТИМ ПІСКОМ М1ШНЛИ,

135 Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали.
От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, конем поїжджає,
Плаче-ридає
І стиха словами промовляє:
«Ей, пане куме, пане Хмелницький, пане писару військовий!

140 Нащо б тобі кролевські листи у пані Барабашевої визволяти?
Нащо б тобі козакам козацькі порядки давати?
Не лучче б тобі з нами, із ляхами,
З мостивими панами,
Xліб-сіль з упокоєм уживати?» ’

145 От тогді-то Хмелницький
Стиха словами промовляє:
«Ей, пане куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий!
Як будеш ти мені сими словами докоряти,
Не зарікаюсь я тобі самому з пліч головку, як галку, зняти,

150 Жону твою і дітей у полон живцем забрати,
Турському салтану у подарунку одіслати».
От тогді-то Хмелницький як сі слова зговорив,
Так гаразд-добре й учинив:
Куму свойму Барабашеві, гетьману молодому,

155 3 пліч головку, як галку, зняв,
Жону його і дітей живцем забрав,
Турському салтану у подарунку одіслав.
З того ж то часу Хмелницький гетьманувати став.
От тогді ж то козаки, діти, друзі-молодці,

160 Стиха словами промовляли:
«Ей, гетьмане Хмелницький,
Батю наш, Зинов-Богдане чигиринський!
Дай, боже, щоб ми за твоєю головою пили да гуляли,
Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали!»

165 Господи, утверди люду царського,
Народу християнського;
Всім слушащим,
Всім православним християнам
Пошли, боже, много літ.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан