Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Богдан Хмельницький і Василь Молдавський

Запис 1814 р.

1 Із низу Дніпра тихий вітер віє-повіває,
Військо козацьке в поход виступає:
Тілько бог святий знає,
Що Хмельницький думає-гадає!
5 О тім не знали ні сотники,
Ні отамани курінню, ні полковники:
Тілько бог святий знає,
Що Хмельницький думає-гадає!..
Як до Дністра прибували,

10 Чрез три перевози переправу мали;
Сам Хмельницький наперед усіх рушав,
До Хатії прибував,
У старшого копитана на кватирі став,
До Василя молдавського листи посилав,

15 Словами промовляв:
«Що ти зо мною будеш гадати —
Чи будеш биться,
Чи будеш мириться;
Чи на примир’є будеш приймати,

20 Чи славної Волощини половину оддавати?»
То Василій молдавський теє зачував,
До Потоцького листи посилав,
Словами промовляв:
«Гетьмане Потоцький!

25 Що в тебе розум жіноцький!
Ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш —
Чом ти Хмельницького не єднаєш?
Вже почав він землю кінськими копитами орати,
Кров’ю молдавською поливати!»

30 Тогді ляхи із города із Сочави утікали,
Василію молдавському знати давали.
То Василій молдавський до Ясс прибуває,
Словами промовляє:
«Гой, ви, Ясси мої, Ясси!

35 Були есте барзо красні,
Да вже не будете такі,
Як прийдуть козаки!»
То пан Хмельницький добре учинив:
Польщу засмутив,

40 Волощину побідив,
Гетьманщину звеселив!
В той час була честь, слава,
Військовая справа!
Сама себе на сміх не давала,

45 Неприятеля під ноги топтала!