Тип запорожця. Віньєтка: Місце колишньої Чортомлицькій Січі, на річці Чортомлик, що впадає в Дніпро

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Богдан Хмельницький і Василь Молдавський
Запис вересня 1853 р.



1 Як із низу із Дністра тихий вітер повіває,
Бог святий знає, бог святий і відає,
Що Хмелницький думає-гадає.
Тогді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники,

5 Ні джури козацькиї,
Ні мужі громадськиї,
Що наш пан гетьман Хмелницький,
Батю Зинов-Богдану чигиринський,
У городі Чигрині задумав, вже й загадав:

10 Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав,
А ще сам з города Чигрина рушав;
За ним козаки йдуть,
Яко ярая пчола, гудуть;
Которий козак не міє в себе шаблі булатної,

15 Пищалі семип’ядної,
Той козак кий на плечі забирає,
За гетьманом Хмелницьким у в’охотне військо поспішає.
От тогді ж то, як до річки Дністра прибував,
На три часті козаків переправляв,

20 А ще до города Сороки прибував,
Під городом Сорокою шанці копав,
У шанцях куренем стояв;
А ще од своїх рук листи писав,
До Василія молдавського посилав,

25 А в листах приписував:
«Ей, Василію молдавський,
Господарю волоський!
Що тепер будеш думати й гадати:
Чи будеш зо мною биться?


30 Чи мириться?
Чи города свої волоські уступати?
Чи червінцями полумиски сповняти?
Чи будеш гетьмана Хмелницького благати?..»
Тогді ж то Василій молдавський,

35 Господар волоський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
«Пане гетьмане Хмелницький,

40 Батьку Зинов-Богдану чигринський!
Не буду я з тобою ні биться,
Ні мириться,
Ні городів тобі своїх волоських уступати,
Ні червінцями полумисків сповняти:

45 Не лучче б тобі покориться меншому,
Ненужлі мені тобі, старшому?»
От тогді ж то Хмелницький, як сії слова зачував,
Так він сам на доброго коня сідав,
Коло города Сороки поїжджав,

50 На город Сороку поглядав,
Іще стиха словами промовляв:
«Ей, городе, городе Сороко!
Ще ти моїм козакам-дітям не заполоха —
Буду я тебе доставати,

55 Буду я з тебе великиї скарби мати,
Свою голоту наповняти,
По битому тарелю на місяць жалования давати».
От тогді-то Хмелницький як похваливсь,
Так гаразд-добре й учинив:

60 Город Сороку у неділю рано задобіддє взяв,
На ринку обід пообідав,
К полудній годині до города Січави припав,
Город Січаву огнем запалив
І мечем ісплюндрував.

65 От тогді-то іниї січавці гетьмана Хмелницького
, у вічі не видали —
Усі до города Ясси повтікали,
До Василя молдавського істиха словами промовляли:
«Ей, Василю молдавський,
Господарю наш волоський!
70 Чи будеш за нас одностайне стояти?
Будем тобі голдовати;
Коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти,
Будем іншому пану кров’ю вже голдовати».
От тоді-то Василь молдавський,
75 Господар волоський,
Пару коней у колясу закладав,
До города Хотині од’їжджав,
У Хвилецького-копитана станцією стояв.
Тогді ж то од своїх рук листи писав,

80 До Івана Потоцького, кроля польського, посилав:
«Ей, Івану Потоцький,
Кролю польський!
Ти ж бо то на славній Україні п’єш-гуляєш,
А об моїй ти пригоді нічого не знаєш

85 Що ж то в вас гетьман Хмелницький, русин,
Всю мою землю волоську обрушив,
Все моє поле коп’йом ізорав,
Усім моїм волохам, як галкам,
З пліч головки познімав;
90 Де були в полі стежки-доріжки,—
Волоськими головками повимощував;
Де були в полі глибокиї долини,—
Волоською кров’ю повиповнював».
От тогді-то Івану Потоцький,

95 Кролю польський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
«Ей, Василію молдавський,

100 Господарю волоський!
Коли ж ти хотів на своїй Україні проживати,
Було тобі Хмелницького у вічниї часи не займати;
Бо дався мені гетьман Хмелницький гаразд-добре знати:
У первій войні -

105 На Жовтій Воді —
П’ятнадцять моїх лицарів стрічав,
Невеликий їм одвіт оддав—
Всім, як галкам, з пліч головки поздіймав;
Трьох синів моїх живцем узяв,

110 Турському салтану в подарунку одіслав,
Мене, Йвана Потоцького,
Кроля польського,
Три дні на прикові край пушки держав,
Ані пить мені, ні їсти не пан.


115 То дався мені гетьман Хмелницький гаразд-добре знати,
Буду його вовік вічний пам’ятати!»
От тогді-то Хмелницький помер,
А слава його козацька не вмре, не поляже.
Теперешнього часу, господи, утверди і подержи

120 Люду царського,
І всім слушащим,
І всім православним християнам,
Сьому домодержавцю,
Хазяїну й хазяйці,

125 Подай, боже, на многа літа!



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан