Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Повстання після Білоцерківського мира

Публікація 1849 р рік записи невідомий

1 Ой чи добре пан Хмельницький починав,
Як із берестецького року
Всіх ляхів-панів на Україну на чотири місяці висилав,
І велів панам-ляхам на Україні чотири місяці стояти,

5 Ані козаку, ні мужику жодної кривди починати.
Да вже ж пани-ляхи на Україні три місяці стояли;
Стало на четвертий місяць повертати,
Стали пани-ляхи способ прибирати:
Од козацьких, од мужицьких комор ключі одбирати,

10 Над козацьким, над мужицьким добром господарями
знаходжатись.
То вже де бідний козак розгадає п’ятак,
То нельзя по улиці пійти, побуяти,
Щоб у корчмі п’ятак прогуляти.
То вже ж один козак, доброго клича і луччої руки,
один шостак розгадав,

15 Да й той к катовій матері у корчмі прогуляв.
То вже ж лях містом іде,
ЯК свиня, ухом веде.
То лях до корчми приходжає,
Як свиня, ухо до корчми прикладає:
20 А слухає лях, що козак про ляхів розмовляє.
То лях у корчму убігає і козака за чуб хватає.
То козак козацький звичай знає:
То будто до ляха медом і оковитою горілкою припиняє,
А тут ляха за чуб хватає
25 І скляницею межи очі морскає,
І келепом по ребрах торкає.
«Не лучче б тобі, ляше, превражий сину,
На Україні з козацькою жінкою спати,
Аніж в корчму входжати?
Да вже ж на Україні не одна жінка курку зготувала,
Тебе, ляха, кручого сина, на ніч чекала!»
То уже ж козаки й мужики

У неділю рано, богу помолившись, листи писали,
I в листах добре докладали,

35 І до пана Хмельницького у Пол окне посилали:
«Гей, пане Хмельницький,
Отамане чигиринський,
Батьку козацький!
Звели нам під москалів тікати,

40 Або звели нам з ляхами великий бунт зривати!»
То Хмельницький листи читає,
До козаків словами промовляє:
«Гей, стійте, діти,
Ладу ждіте!

45 Не благословляю вам ні під москаля тікати,
Ні з ляхами великого бунту зривати».
То вже ж Хмельницький до козаків приїжджає,
Словами промовляє:
«Гей, нуте, діти, по-три, по-чотири з куренів вставайте!

50 І до дрючків і до оглобель хватайте,
І ляхів-панів у нічку у четвертеньку так, як кабанів, заганяйте!»
То вже ж із куренів по-три, по-чотири вставали,
До дрючків і до оглобель хватали,
І ляхів-панів так, як кабанів, у нічку у четвертеньку заганяли.

55 То вже ж один козак лугом біжить:
Коли дивиться на кущ, аж кущ дрижить;
Коли дивиться у кущ, аж у кущі лях, як жлукто, лежить.
То козак козацький звичай знає, із коня вставав,
І ляха за чуб хватає, і келепом по ребрах торкає.

60 То лях до козака -словаки промовляє:
«Лучче б, козурю, могли мої очі на потилиці стати,
Так би я мог із-за річки Вісли на Україну поглядати!»