Писар військовий.

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Повстання після Білоцерківського мира
Запис вересня 1853 р.



1 Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмелницький учинив,
Що з ляхами, з мостивими панами, у Білій Церкві замирив?
Да велів ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках
стацією стояти,
Да не велів великої стації вимишляти.

5 То ще ж то ляхи, мостивиї пани, по козаках і по мужиках
стацією постали,
Да великую стацію вимишляли.
Од ЇХ ключі поодбирали,
Да стали над їх домами господарями.
Хазяїна на конюшню одсилає,

10 А сам із його жоною на подушках почивав.
То козак, альбо мужик, із конюшні приходжае,
У кватирку поглядає —
Аж лях, мостивий пан, іще з його жоною на подушках опочиває.
То він один осьмак у кармані має,

15 Пійде з тоски да з печалі у кабак да й той прогуляє.
То лях, мостивий пан, од сна уставав,
Юлицею йде,
Казав би, як свиня нескребена, попереду ухом веде
І ще слухає-прослухає,

20 Чи не судить його де козак, альбо мужик...
У кабак уходжає,
То йому здається, що його козак медом шклянкою, або горілки
чаркою вітає,
Аж його козак межи очі шклянкою шмагає
І ще стиха словами промовляє:

25 «Ей, ляхи ж ви, ляхи,
Мостивиї пани!
Хотя ж ви од нас ключі поодбирали
І стали над нашими домами господарями,—
Хотя б ви на нашу кунпанію не находжали».
30 Тогді ж козаки стали у раді, як малиї діти,
Од своїх рук листи писали,
До гетьмана Хмелницького посилали,
А в листах прописували:
«Пане гетьмане Хмелницький,
35 Батьку Зинов наш чигиринський!
За що ти на нас такий гнів положи»?
Нащо ти на нас такий ясир наслав?
Уже ж ми тепер ні в чому волі не маем:
Ляхи, мостивиї пани, од нас ключі поодбирали
40 І стали над нашими домами господарями».
Тогді-то Хмелницький листи читає,
Стиха словами промовляє:
«Ей, козаки, діти, друзі, небожата!
Підождіте ви мало, трохи-небагато,—

45 Як од святої покрови до світлого тридневного воскресений.
Як дасть бог, що прийде весна красна—
Буде наша вся голота рясная.

Тогді-то пан Хмелницький добре дбав,
Козаків до схід сонця у поход випроводжав

50 І стиха словами промовляв:
«Ех, козаки, діти, друзі!
Прошу вас, добре дбайте,
На славну Україну прибувайте,
Ляхів, мостивих панів, упень рубайте,

55 Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте,
Віри святої християнської у поругу не подайте!»
Тогді ляхи, мостивиї пани, догадливі бували,
Усі по лісах, по кущах повтікали.
То козак і лісом біжить,

60 А лях за кущем і лежачи дрижить.
То козак ляха за кущем знаходжає,
Келепом межи плечі наганяє
І стиха словами промовляє:
«Ей, ляхи ж ви, ляхи,
65 Мостивиї пани!
Годі ж вам поза кущами валяться —
Пора до наших жінок на опочивок іти;
Уже наші жінки і подушки поперебивали,
Вас, ляхів, мостивих панів, ожидали!»

70 Тогді-то ляхи козаків рідними братами узивали:
«Ей, козаки, рідниї братці!
Коли б ви добре дбали,
Да нас за Вислу-річку хоть у одних сорочках пускали!»
От тогді-то ляхам бог погодив,
75 На Вислі-річці лід обломив.
Тогді козаки ляхів «рятували»:
За патли хватали
Да ще й далі під лід підпихали
І стиха словами промовляли:

80 «Ей, ляхи ж ви, ляхи,
Мостивиї пани!
Колись наші діди над сією річкою козакували,
Да в сій річці скарби поховали.
Як будете скарби находити,
85 Будем з вами пополам ділити,—
Тогді будем з вами за рідного брата жити.
Ступайте, тут вам дорога одна —
До самого дна!»
Тогді ж то Хмелницький умер,
90 А слава його не вмирає.


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан