Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Смерть Богдана і вибір Юрія Хмельницького
Запис 1814 р.

Зажурилася Хмельницького сідая голова,
Що при йому ні сотників, ні полковників нема:
Час приходить умірати.
Нікому поради дати.
Покликне він на Івана Виговського,
Писаря військового:
„Іван Виговський.
Писар військовий!
Скорійше біжи,
Да листи пиши.
Щоб сотники, полковники до мене прибували,
Хоч мало пораду давали!"
То Іван Виювський,
Писар військовий,
Листи писав,
До всіх розсилав.
То сотники, полковники, як їх прочитали,
Усе покидали, до гетьмана Хмельницького скорійш прибували.
То гетьман добре їх припімає,
Словами промовляє:
„Панове молодці! добре ви дбайте,
Собі гетьмана наставляйте;
Бо я стар, болію,
Більше гетьманом не злодію...
Коли хочете, панове, Антона Волочая Києвського
Або Грицька Костиря Миргородського,
Або Хвилона Чичая Кропивянського,
Або Мартина Пушкаря Полтавського".
То козаки теє зачували,
Смутно себе мали,
Тяжко вздихали.
Словами промовляли:
„Не треба нам Антона Волочая Києвського,
Ні Грицька Костиря Миргородського,
ііі Хсилона Чичая Кропивянського.
Ні Мартина Пушкаря Полтавського;
А хочем ми сипа твого,
Юруся молодого,
Козака лейстрового-.
„Він, панове молодці, молодий розум має, .
Звичаїв козацьких не знає!"
„Будем ми старих людей біля його держати.,
Будуть вони його научати.
Будем ііого добре поважати.
Тебе, батька нашого, гетьмана, споминати".
То Хмельницький теє зачував,
Великую радість собі мав,
Сідою головою поклін оддавав.
Сльози проливав...
Скоро після того те іі гірше Хмельницький знемогав,
Опрощеннє зо всіми приймав,
Милосердому Богу душу оддав...
То не чорні хмари ясне сонце заступали,
Не буйниї вітри в темнім лузі бушували —
Козаки Хмельницького ховали.
Батька свого оплакали...
********
А молодий Юрусь під Білою Церквою гуляє,
Об смерті отцевськііі ке знає.
Скоро лейтари2) до його прибували.
Листи подавали, —
То Хмельниченко листи як прочитав,
Світа Божого не взвидав.
То не багато Виговський гетьмановав,
Півтора года булаву держав.
Скоро сотники, полковники прибували,
Юруся Хмельїшченка гетьманом поставляли.
Дай же. Боже, — козаки промовляли, —
За гетьмана молодого
Жити, як за старого.
Хліба-соли його вживати,
Борода турецькі пліндровати.
Слави-лицарства козацькому війську доставати"



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан