Січовий дід, абшитований (відставний).

Думи пізнішого складу про Хмельниччину, реалістичні і насмішливі.

Козацьке життя
Запис, ймовірно, 1884 р.



1 Не един собі козак шкодить,
Которий у військо ходить,
Нікого не наймає,
Тільки молодую козачку в господі покидає:

5 «Покидаю тебе, козачко, дома,
Да прошу покорно, содержи худобу:
У комині клоччя смуга,
А в запічку кішка муруга...
Ей, прошу покорно, содержи,
10 Поки мене бог ізносить
Із цього великого походу!..»
Козак на коня сідає,
Козачка кляне-проклинає:
«Щоб тобі, козаче, кінь пристав,

15 Щоб ти козаків не нагнав,
Щоб тебе козаки не влюбили
І отаманом не постановили!»
Козак на коня сідає,
Жіночу клятьбу канчуком одбивае,
20 Козаків наганяє.
Його козаки влюбили —
Отаманом постановили.
А козачка по козаку вельми зажурилась:
Чотири неділі хати не топила,
25 Вона з шинку не виходила.
На п’яту неділю: «Сестрички-козачки,
щось на моєму серцю гадить.


Мабуть, мій козак із Дону додому виходить!
Пійду ж я хоть п’ятої неділі хату протоплю,
Кислого і прекислого, третьоголітнього,
мартового борщу зварю,
30 А з дороги, з дороги здорової козаку живіт покреплю!»
Козак і к двору приїжджає,
Козачка проти його вибігає...
Коло його двора нема і кола!
Уже жінка горшком воду носить,

35 Ополоником діти напуває —
Бо кухля шельмин батько має...
Уже і поза лавою
Побралися ложки муравою,
На полиці

40 Сидять цілий місяць паляниці...
Да козачка ще проти козака вибігає
І чолом йому руку подаває,
Козак буцім-то чолом руку приймає,
Синятини обухом під очі покладає...

45 Вийшла козачка за ворота,—
Аж там стоїть жінок ціла рота.
Одна подумала, друга погадала,
Третя була зарічена, не втерпіла — словами сказала:
«Козачко-сестричко, мабуть, ти синило робила

50 Да по правді й придалося,
То попід очима у тебе од речі взялося!»
А козачка козака із сорому викупляла:
«Жіночки-матіночки, сему не подивуйте,
То я ходила позньої ночі по лучину

55 Та підбила карі очі на кручину!»
Дай же, боже, щоб козаки пили та гуляли
І козацької слави не теряли!
Хоч козак помре-поляже —
Його слава навік не пропаде,

60 На многії літа,
До конця віку!


Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан