Писар військовий.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Проводи Козака
Запис 1805 р.


1 Въ неділю рано-пораненько
Не во вся звоны зазвонено,
Якъ у крайнему дому говорено:
Отецъ и мати сына своего у чужу сторону выпроважае,
5 Словами промовляє:
«Пойди ты, сыну, въ чужую сторононьку межъ чужіє люди,
Чи не лучше тамъ тебе буди?»
Промолвить сынъ словами:
«Не хотелось мини, мати,

10 Въ чужой стороні пробувати,
Что будуть мене пришельцемъ называти».
Якъ сталъ козаче изъ двора исхожати,
Стало три сестрицы рьідненькія его выпровожати.
Старшая сестра выходила,

15 Коня за поводы хватала,
Середуншая сестра выходила,
Опрощенія прохала,
Меныпа сестра выходила,
Брата жалибненько пытала:

20 «Брате мій милый,
Якъ голубоньку сивый!
Коли жъ ты будешь до насъ въ гости прибувати?
Видкиля тебе, брате, выглядати:
Чи изъ чистого поля,

25 Чи отъ чорного моря,
Чи изъ славнаго люду — Запорожья?»
Брать тое зачуває,
Словами промовляє:
«Сестрица моя ридненькая,
30 Якъ зозуленько сивенькая!
Тогди я буду, сестро, до васъ въ гости прибувати,
Якъ буде на біломь камени желтый песокъ исхожати,
Будетъ синимъ цвітомь процвітати,
Крещатымъ барвинкомъ въ 4 ряды більїй каминь устилати,

35 Будетъ, сестро, объ Рожестві червона калина процвітати,
Будетъ объ Новымъ годі, объ святомъ Василіе, ягоды изрожати
Будуть, сестро, о Петрі ріки замерзати.
Тогди я буду, сестро, до вась вь гости прибувати!»
Сестра тое зачуває,

40 До брата словами промовляє:
«Брате мій милый,
Якъ голубоньку сивый!
Яка я на світі стала,
Що я отъ старыхъ людей сего не чувала,

45 Що уже жолтому песку на біломь камени не всхожати,
Синимъ цвітомь не процвітати,
Крещатымъ барвинкомъ въ 4 ряды не встилати,
Объ Рожестві червоной калині не процвітати,
Объ Новымъ годі ягодъ не зрожати:

50 Такъ тоби, брате, до насъ въ гости не бувати,
Знать, тебе, брате, намъ въ очи не видати...
Ты, брате, сего не гнівися,
Назадъ завернися,
Отцеви своему и пани-матці въ ноги уклонися,
55 Будешь ты, брате, на чужой стороні пробувати,—
Будетъ тоби, брате, Господь помогати...»
Бо якъ трудно-нудно, тяжко та важко недолугому чоловіку
противъ силы важкий камень сняти
Такъ же трудно на чужой стороні безъ родины сердечной
помирати.



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан