Тип запорожця. Віньєтка: Бунчуки, списи, лук, сагайдак і бердиш, що приписується часу Богдана Хмельницького.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Проводи Козака
Запис початку 1830-х рр.



1 У неділю рано, берзо рано, не у всі дзвони задзвонено,
Як у крайнім домі говорено;
Отець і мати в чужую сторону
Сина випроводжали, словами промовляли:

5 «Іди ж ти, сину, меж чужиї люди,
Чи не лучче тобі буде?»
«Не хотілось би мені, мати,
В чюжій стороні пробувати,
Будуть мене, мати, пришеньцем називати».

10 Сестра старша коня веде,
Середульша сестра зброю несе,
Що найменша сестра брата випроводжає,
словами промовляє:
«Відкіль тебе, брате, виглядати:
Чи з буйної войни,

15 Чи з чистого поля,
А чи з людослявного Запорожжя?»
«Не виглядай мене, сестро,
Ні з буйної войни,
Ні з чистого поля,

20 Ні з людославного Запорожжя.
Візьми, сестро, жовтого піску жменю,
Посій на білому камені,
Вставай, сестро, ранесенько,
Поливай жовтий пісок частесенько

25 Ранніми вечірніми зорями,
Чи своїми дрібними сльозами...
Ой коли, сестро, о Петра ріки замерзали,
О роздві калина в луз.і білим цвітом процвітала,
Об Василя ягоди ізроджали,
30 Жовтий пісок по білому каменю ісходив,
Синім цвітом процвітав,
Хрещатим барвінком у чотири ряди устилав?»
Промовить сестра словами,
Оболлється горько сльозами:
35 «Якова я, брате, стала,
Що я од старих людей не чувала:
Що о Петра ріки замерзали,
О роздві в лузі калина білим цвітом процвітала,
Об Василія ягоди ізроджали,

40 Жовтий пісок на білім камені ісходив,
Синім цвітом процвітав,
Хрещатим барвінком у чотири ряди устилав».
«Чи ще то, сестро, сему не догадаєшся:
Що о Петра рікам не замерзати,

45 О роздві калині у лузі білим цвітом не процвітати,
Об Василія не ізроджати,
Жовтому піску по білому камені не сходити,
Синім цвітом не процвітати,
Хрещатим барвінком у чотири ряди не устилати:
50 Уже мені, сестро, вашим гостем не бувати».
Промовить сестра словами,
Оболлеться горько сльозами:
«Добро, каже, брате, на чужині пробувати,
В кармазинах походжати:

55 Будуть тебе, брате, куми, побратими знати;
А пришибе тебе не чужій стороні злая година,
Лиха хуртовина,—
Одцурається тебе, брате, вся названая родина...»
На святого духа люди із церкви ідуть,

60 Як бджоли гудуть,
Пола з полою мелькається,
Побратим з побратимом на здоров’я питається...
Ох, як-то трудно звіру-птиці
Без поля, без дуброви,
65 То так трудно щуці-рибі на суходолі.
Ох, як-то трудно з сирої землі
Важкий камінь зняти,
То так трудно на чужині без отця, без матки помирати:
Для себе сердечної родини не мати!...



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан