Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Проводи Козака

Запис, ймовірно, 24 грудня 1851 р.

1 Ой у неділю барзо рано-пораненьо
Не сива зозуля закувала —
Сестра брата своего із подвірні своєї
В військо виряджала,

5 Словами промовляла
І сльозами ридала:
«Ей же, мій брате рідненький,
Голубонько сивенький!
Відкіля тебе виглядати,
10 Із якої сторонки у гостині сподіватись:
Чи з Чорного моря,
Чи з чистого поля,
Чи з славного із войного люду, війська Запорожжя?»
«Ей, сестро моя рідненька,
15 Як голубка сивенька!
Не виглядай мене ні з Чорного моря,
Ні з чистого поля,
Ні з славного люду, війська Запорожжя.
А виглядай мене, сестро,

20 Як будуть о Петрі сині озера замерзати,
А о святім Василиї калина білим цвітом процвітати».
«Ей, добре ж ти, братко, знаєш,
Добре, братко, ти відаєш:
Як синім озерам о Петрі не замерзати,

25 А о святім Василиї калині білим цвітом не процвітати...
То я іще скільки у світі проживала,
А у старих людей не чувала,

Щоб синім озерам о Петрі замерзати,
А о святім Василиї калині білим цвітом процвітати».
30 «Добре ж ти, сестро, знаєш,
Добре ти, сестро, і відаєш:
Як синім озерам о Петрі не замерзати,
А о святім Василиї калині білим цвітом не процвітати,
Так мені вік-віком у гостинях не бувати...»

35 «Ей, як будеш ти, братко, на чужій стороні проживати,
Будеш ти пити і гуляти,
Будуть ранньою зорею і вечірньою
До тебе куми і побратими приходжати,
Будуть тебе рідним братком називати...»

40 При добрій годині —
Куми й побратими!
Як пристигла козака-летягу нещасливая година,
Злая хуртовина,
То одцуралася й притаманная родина.

45 На святую неділю люди з церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,
Плече об плече торкаються,
Род з родом,
Брат із братом,

50 Сват із сватом,
На здоров’я питаються;
А козака-летяги при нещасливій годині
Ніхто не займає
І на здоров’є не питає,

55 Наче б ніколи не бували
І хліба-солі не вживали!
Господи, утверди й подержи
Пана Грицька,
І всіх вислухающих,

60 На многиї літа.
(Запись, вероятно, 1873 г.)

1 Ой у неділю барзо рано-пораненьку
Та то не в усі дзвони дзвонили,—
Як у крайньому домі отець і мати говорили.
Отець і мати говорили
Та У чужую сторононьку сина випроводжали:
«Та іди ж ти, сину, между люди —

Там тобі лучче буде!»
«Ей, то як-то мені, мати, не хотілося
У чужій стороні пробувати:

10 Будуть мене люди знати,
Будуть мене пришельцем називати!»
Та то сестра старша коня веде,
Середульшая зброю несе,
Найменшая брата випроводжає

15 Та словами промовляє:
«Ой, мій братіку милий,
Як голубонько сивий!
Відкіль тебе в гості виглядати:
Чи з буйного вою, чи з чистого поля,

20 Чи з славного люду Запорожжя?»
«Ой не виглядай мене, сестро,
Ні з буйного вою, ані з чистого поля,
Ані з славного люду Запорожжя;
А возьми, сестро, жовтого піску

25 Та посій на білому камені,
Та вставай раненько,
Та поливай пісок частенько
Ранніми і вечірніми зорями
Та все своїми дрібними сльозами!
30 То як будуть, сестро, о Петру ріки замерзати,
А об різдві калина в лузі білим цвітом процвітати,
А об Василію ягоди зроджати,
Жовтий пісок на білому камені сходжати
Та синім цвітом процвітати,

35 Хрещатим барвінком камінь устилати,—
То тоді я буду до вас, сестро, в гості прибувати!»
«Ой, братіку ж мій милий,
Як голубонько сивий!
Ой якова ж я в світі стала,

40 Що я сього од старих людей не чувала:
Ой, щоб о Петру ріка замерзала,
А об різдві калина в лузі процвітала
Та об Василію ягоди зроджала,
А щоб жовтий пісок на камені сходжав,

45 Синім цвітом процвітав,
Хрещатим барвінком камінь устилав,—
Щоб то тогді брат до сестри

у гості прибував».
«Ай ще ж бо ти, сестро,

50 Та сьому не догадаєшся,
Що уже о Петру рікам не замерзати.
Коли об різдві калині не процвітати
І об Василю ягод не зроджати,
Жовтому піску на камені не сходжати,

55 Хрещатим барвінком каменя не встилати,—
То так-то мені, сестро, у вашому домі
Гостем не бувати».
«Ей, то добре ж то, братіку, знати
Та у себе мати,

60 Та у чужій сторононьці у дорогих кармазинах походжати:
То будуть тебе добрі люди знати,
Ей, то будуть у тебе куми і побратими.
Як пришибе тебе, братіку, на чужій сторононьці
Злая година,

65 Лиха хуртовина,
То одречеться тогді од тебе всяка названа родина:
І куми і побратими,
І товариш вірненький».
Як-то трудно рибі на суходолі,

70 Звіру-птиці без поля, без діброви,
То так-то трудно на чужій стороньці пробувати
Без роду, без сердешної родиноньки.
Як-то трудно із сирої землі
Камінь ізняти,

75 То так-то тяжко-важко на чужій сторононьці
Без роду, без сердешної родиноньки помирати!
Да услиши, господи, у просьбах, у молитвах
Люду царському, народу християнському
І всім головам слухащим

80 На многі літа,
До конця віка.