Полковник реєстрових полків (по зображення на прапорах). Віньєтка: Отака на козацький обоз польських панцирних гусар.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Проводи Козака
Запис 1 липня 1884 р.



1 Ай, в неділю рано, барзо рано,
Не в усі дзвони задзвонено,
Як у крайньому дому говорено —
Отець ї мати свого сина в чужу сторону випроводжали
5 І до сина словами промовляли:
«Іди ти, сину, міздо люди,
Мо, там тобі чи не лучче буде!»
«А і не хотілося мені, мати, по чужих сторонах проживати,
Бо будуть мене, мати, оприщенцем називати!»

10 Старша сестра коня веде,
Середульша сестра зброю несе,
Найменша сестра брата випроводжає,
До брата словами промовляє:
«Відкіль тебе, брате, виглядати?

15 Чи з буйного вою,
Чи з чистого поля,
Чи з славного люду запорожецького?»
Козак промовить словами:
«Не виглядай мене, сестро, ні з чистого поля, ні з буйного вою,



20 Ні з славного люду Запорожжя,
А сходи ти, сестро, до Дунаю,
Да возьми ти жовтого піску жменю
Та посій по білому каменю,
Да вставай, сестро, раненько,

25 Поливай жовтий пісок частенько
Ранніми все зорями,
Дрібними сльозами.
Коли буде жовтий пісок по білому каменю зіходити,
О Петрі ріки замерзати,
30 Об різдві в лузі калина синім цвітом процвітати,
Об Василю ягоди врожати,
Хрещатим барвінком густі ряди устилати,—
То тоді буду я, сестро, у ваш дом гостем прибувати!»
«Якова я, брате, стала,

35 Що я від старих людей з роду не чувала,
Щоб о Петрі ріки замерзали,
Об рожестві в лузі калина синім цвітом процвітала!»
Та й же козак промовить словами:
«То ти, сестро, сім не догадалась:
40 Уже о Петрі рікам не замерзати,
Об рожестві в лузі калині синім цвітом не процвітати,
Об Василю ягодам не зрожати,
Хрещатим барвінком уже рядів не устилати,—
До вже, сестро, у вашім дому мені гостем не бувати!»

45 На святого духа люди з церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,
Пола з полою мелькаеться,
Плече з плечем торкається,
Побратим з побратимом на здоров’я питається,

50 А странного чоловіка наче ніхто і не знає,
Наче в його дворі не бували,
Хліба і солі не їдали.
пришибе чоловіка, як звіра-птиця, лихая година,
Ще к тому зла хуртовина,

55 До ’дцурається вся барзе родина
І куми-побратими...
Як же то трудно струні—струні промовляти
А ще трудній білий камінь із сирої землі зняти -
До так трудно сиротині на чужині промешкати ’

60 Коло себе сердешної родини не мати!..





Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан