Козачка. Віньєтка: Сцена біля колодязя: проводи козака до війська.

Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Повернення сина
Запис, ймовірно, 1840-х рр.



1 В неділю ранньою зорею до божих церков задзвонено,
Як у новім дворі раніш того говорено,
Як чужий отець вторий, названий, чуже дитя кляне-проклинае,
Долю його козацьку молодецьку зневажає,

5 За хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє.
Його мати стара жалослива була, словами промовляла;
«Ой, сину мій удовиченку, бездольний, безщасний! .
Не велю я тобі зо вторим отцем жити-проживати —
Нехай не буде тебе старий отець названий клясти-проклинати.

10 Долю твою козацькую зневажати,
За хліб, за сіль нарікати, з домівки зганяти,
А велю я тобі в чужу сторону од’їжджати».
То він з своєю матір’ю опрощеніє приймав,
У чужу сторону од’їжджае

15 Та у чужій стороні живе-проживає,
Нікого перед собою в вічі видом не видає:
Ні отця, ні матері, ні родини кревної, сердешної,
Тільки має родину кревну, сердешну—жінку-дружину!
То він словами промовляє:

20 «Дружино кревно, сердешна!
На чужині, на своїй стороні, мати старая:
Чи мені піти, чи поїхати, її одвідати?»
То жінка зачуває,
Словами промовляє:

25 «Ти те знеєш, те й відаєш!»
То скоро став удовиченко на коня сідати,
Скоро став удовиченко з двора з’їжджати,
Під ним коник спіткнеться —
То удовиченко промовить словами, слізами обіллється:
30 «Не знаю, чи буду я свою матір живу заставати».
Та скоро став удовиченко четвертої неділеньки
До второго названого отця прибувати,
Став вторий отець названий назустріч його виходжати.
«Отже, то, панове-молодці, як же то господь чоловікові привів,

35 Що з чужої сторони далекої прибував,
Свою матір старую при смерті заставав!»
Скоро його мати старая на божої постелі вздріла,
На своє лице християнськеє хрест собі положила:
«Чого ж я бажала, того і діждала —

40 Сина свого при смерті в вічі повидала».



Література:

Українські народні думи Том перший корпусу. Державне Видавництво України,1927р.
Українські народні думи. Видавництво "ПРОСВІТА" Львів 1920, Філярет Колесса
Українські народні думи. 1972р., Б.П.Кірдан