Думи старшого складу про боротьбу з Турками і Татарами, "невольницькі" й навчаючі

Сестра і брат

Запис, ймовірно, початок 1850-х рр.

1 На святую неділю, то в неділю барзо рано-пораненьку,
То не сива зозуля закувала,—
Як сестра до брата з чужої сторони поклоняла,
Поклон посилала, словами промовляла;
5 «Братіку мій рідненький,
Голубоньку сивенький!
Одвідай мене, безродну та бездольну, в чужій стороні
При лихій хуртовині».
То брат зачуває,
10 Словами промовляє:
«Рад би тебе одвідати да не могу за темними лугами,
За широкими степами,
За бистрими ріками».
Сестра то зачуває,
15 Словами промовляє:
«Прошу тебе, через бистрі ріки білим лебедоньком перепливи,
Через широкі степи малим-невеличким перепелоньком перебіжи.
Через темні луги ясним соколоньком перелети,

А в моїм дворі сивим голубоньком сядь-пади
20 Жалібненько загуди — ’
Тугу мою, брате, розділи...
Що тепер, брате, святий день Великдень.
Празник роковин,
Що люди з церкви йдуть,
25 Як бджілоньки гудуть
Одно одного на здоров’я питає,
Одно одного на бенкет зазиває

А мене ніхто по родині займає,


30 Поки ми у отця та у матки бували,

Поки у нас пивали та їдали,



Тогді нас куми й побратими добре знали,


На сіль, на хліб, на бенкет зазивали,
І не світ, і не зоря ще—на день добрий давали,

35 А тепер пришибла мене лихая хуртовина,—
Одцуралися куми й побратими!
То так-то тяжко та так важко
Землі без трави, рибі без води,
Птиці без ліса пробувати;

40 То так-то тяжко та важко чоловіку в чужій чужині,
На чужій стороні,
Без отця, без неньки, без сердешного роду пробувать!»